Цьому напою більше 700 років, у світовому рейтингу і найбільш продаваних товарів кава поступається тільки нафті. Найбільше кави вживають у Фінляндії, де у середньому на одного дорослого припадає п’ять чашок на день.
У чашці напою без цукру міститься нуль калорій. Дослідження шведських учених довели, що ризик розвитку розсіяного склерозу серед тих, хто щодня випиває шість чашок кави протягом останніх п’яти-десяти років, нижчий на 28-30 відсотків, ніж у тих, хто не вживає напою взагалі. У світі ж тих, хто страждає від цієї хвороби, – трохи більше двох мільйонів.
Оноре де Бальзак пив міцну чорну каву у необмеженій кількості у будь-яку пору доби. Подейкують, він випивав за день близько 20 чашок цього напою. Мабуть, це допомогло йому, листуючись із волинською графинею Евеліною Ганською, за 17 років написати їй 4500 листів. Як ми знаємо з історії міста Бердичів, вони повінчалися там у костелі святої Варвари. Церемонія була дуже скромною, у вузенькому колі рідних Евеліни. А опісля була, звісно, кава.
Людвіг ван Бетховен завжди варив каву із 64-х зерен. Вже у тридцять років його слух став незворотно погіршуватися. І коли 54-річний Бетховен презентував свою Дев’яту симфонію, він вже зовсім не чув, а так і стояв спиною до залу, поки одна з учениць не повернула його обличчям до слухачів. Але каві свій музичний твір присвятив інший композитор. «Кавову кантату» на вірш німецького поета Пікандера написав Йоганн Себастьян Бах.
У Токіо є кава-сауна: у басейн засипають 13 тонн кавової маси, нагрівають до 40 градусів – і в кожного, хто купається там хоч 20 хвилин, втома минає безслідно. А в Індонезії виготовляють каву з фекалій куниць. Звірята їдять соковиті ягоди кавового дерева, а зерна після ферментації у травному тракті виходять назовні. Така кава – продукт досить ексклюзивний і є найдорожчою у світі. Кілограм коштує 550-700 євро.
Кавовий запас Швейцарії становить 15,3 тисячі тонн, цього достатньо, щоб забезпечити невелику країну кавою впродовж трьох місяців.
Не пили каву і наші космонавти, бо на космічній ракеті дефіцит води. Усі продукти консервуються і зберігаються у спеціальних тубах.
На ХІХ з’їзді комсомолу, це був 1982 рік, я наважився підійти до космонавта Леоніда Попова. Полковник з двома Зірками Героя любив у перервах перекурити. Я спитав: «А як там на тих високих орбітах без димку?». Він відповів як військовий льотчик: були такі хвилини, коли ми зуміли вийти зі складної ситуації, то дуже хотілося випити кави і закурити.
У середині 70-х років, навчаючись у нашому технікумі, ми пили молоко з нашого науково-дослідного господарства і томатний сік. Склянки з цим делікатесом стояли просто на таці і коштували кілька копійок. Зараз у цій же будівлі, але агротехнічного коледжу, студенти біжать випити кави з невеличкою булочкою. Але мене «вбивають» ці одноразові пластикові стаканчики.
У 1962 році перед володимир-волинцями виступав китайський ілюзіоніст Ін-це. Він показував фокуси з порожніми чашками, які наповнював молоком. Дізнатися, з якого колгоспу йому це молоко було привезене, дуже важко, їх у нашому районі тоді було 24.
Зараз немає кави і в нашому споживчому продуктовому кошику. З напоїв там тільки літр молока і пачка кефіру. Немає кави і в мінімальному німецькому споживчому кошику, але є три літри молока й аж шість банок пива. Несправедливо! Давайте і тут спишемо на молодість нашого керівництва.
Так, це заспокоює. Маю на увазі, пити каву. І чим суворіші умови життя кавового дерева, тим більш насиченою, ароматною вийде заварена із його зернят кава.
Уже десята година ранку, треба встигнути занести цю писанину до редакції, де мене теж можуть пригостити кавою у світлому кабінеті редакторки. Кавомани знають, що каву треба пити у добре освітленому приміщенні або на природі, у той час краще слухати співаків з низьким тембром голосу. Та зізнаюся: коли я слухаю таких виконавців, і їхні пісні лунають українською, то кава вже на другому місці.
Петро ПІДГУРЕЦЬ.
