Новини

«Картини, що надихають»

Культура, Нововолинська
180 переглядів

У рамках проекту « Зміцнення соціальної згуртованості у громадах, що постраждали від війни», який впроваджують у життя працівники обласного благодійного фонду «Карітас», у Нововолинську  відбувся  артвечір під назвою «Картина, що надихає».

На нього запросили  як місцевих мешканців, так і тимчасово переміщених осіб, котрі від початку великомасштабної війни знайшли прихисток для своїх сімей у шахтарському місті. На участь зголосилося майже двадцять чоловік. Завітали сюди і студенти Тернопільського Західноукраїнського  національного університету, філіал якого відкрито  у Нововолинську, серед яких Анна Юрчук та  Назар Чириба, котрі  прийшли разом з керівником гуртка культури рідної мови Юлією Собчук, що функціонує при місцевому Будинку дитячої та юнацької творчості. Цікаво те, що за мольберти сіли і ті, хто вже випробовував своє вміння у  малюванні, і ті, котрі вперше взяли у руки пензлик. Місцева художниця Сніжана Сосновська, котру фасилітатор та координатор «Карітасу»» Світлана Нарольська  і Наталія  Гавронська попросили провести цей  урок, запропонувала відтворити на малюках захід сонця, показала зразок і допомогла розпочати роботу.

Більш як дві години пролетіли, за словами учасників заходу, надзвичайно швидко. Пані Сніжана оглянула уже завершені малюнки,  десь трішечки добавила з професійної точки зору мазок пензликом, аби картини, як кажуть, заграли різнобарвям. І заяскравіли на мольбертах жовто-гарячі сонечка, зачаровуючи погляд.

-Давно не відчувала себе такою щасливою. А ще подумки на цих дві години  повернулася у колишнє довоєнне життя, – поділилася враженнями Катерина Назаренко –  вимушена переселенка із Сумщини, котра  у перші дні війни разом із трьома своїми неповнолітніми дітками приїхали у тоді ще невідому Західну Україну. –  Я щиро вдячна всім нововолинцям. Та особливу підтримку відчула тоді, коли почала відвідувати «Карітас». Тут зустрічають з посмішкою, допомагають у цей надзвичайно важкий час бодай трішечки розслабитися і мені, і моїй  донечці та синочкам. А це для нас зараз дуже важливо.

Треба було бачити, як раділи намальованому усі ті, для котрих ця творча праця була першою. А коли організатори вечора запропонували забрати  кожному на згадку свої картини, раділи, як діти.  Довго ще ділилися незабутніми враженнями і за горнятками гарячої кави з смачними тістечками. І, безперечно, про  що б  не  вели мову,  завершували її єдиним для всіх бажанням:  аби швидше дочекатися перемоги. А ще дякували захисникам України за мужність та стійкість.

 Валентина ПЕТРОЩУК

Коментарі
Теги: арттерапія
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up