Новини

Книга про давно відшумілі війни  і «Віршована історія» написані на новітній війні

Володимирська, Особистості
322 переглядів

Чи втонула біля Ратна карета Наполеона, навантажена золотом? Чому варто популяризувати шрифт, яким писались давньоруські літописи? І як це писати книги про війну на війні?

Сергій Яровенко – кадровий офіцер, який зумів поєднати військову службу та військову історію. Сьогодні він знову у пікселі. Буває, за день наїздить фронтовими дорогами сотні кілометрів, а вночі від отриманих вражень не може заснути.  Все те пережите виливає на папір. Так назбиралось на віршовану збірку. Помалу пишеться ще одна. А поміж віршами пролягають ґрунтовні краєзнавчі дослідження війн, які прокотилися Волинню.

Як військовий став краєзнавцем

Розповідь про себе пан Сергій час від часу пересипає відмінним гумором. І хоч розмовляємо телефоном та, чомусь, мені здається, що в такі моменти він посміхається у свої вуса. Розповідає, що народився на Черкащині, але вже через місяць був у Володимирі. «До 17 років проживав у княжому місті. Закінчив другу школу, паралельно музичну та спортивну. Умію грати на фортепіано. Походив навіть у художню школу, але яблука та горщики мені не сподобалося малювати. Після школи вступив у московське прикордонне училище. Служив командиром розвідувального підрозділу. Потім за станом здоров’я був переведений до системи військкоматів, де й прослужив до 2005 року».

Сергій Яровенко з прессекретарем артилерійської бригади, письменником Олегом Калашніковим.

Після звільнення довелося попрацювати в бізнесі, та було не зовсім комфортно. Сергій Яровенко цитує вислів: є служба людині, служба собі та служба державі. Тож, коли отримав пропозицію роботи у Турійському центрі зайнятості, – погодився і до 2014 року служив державі на соціальному фронті. На фронт реальний вперше потрапив у розпал прихованого російського вторгнення у 2015 році. Боронив Україну до 2021 року, але за станом здоров’ям звільнився. У перші години широкомаштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року вже був у військкоматі. Нині Сергій Яровенко офіцер групи цивільно-військового співробітництва оперативно-стратегічного угрупування військ «Хортиця».

Запитую, як військовий став краєзнавцем та ще й поетом. Відповідає з нотками ностальгії – все починається в дитинстві:

 – Дід був істориком, батько теж мав історичну освіту та викладав у вечірній школі Володимира. Мама Галина Дмитрівна – вчителька української мови та літератури, довгий час завідувала музеєм прикордонної слави у другій школі. Возила учнів по заставах, військових частинах. Уже тоді в нашій родині велась краєзнавча робота. Аби працювати в музеї, треба було не тільки екскурсоводом бути, але й знаходити експонати, листуватися з ветеранами Другої світової війни, зустрічатися з ними. Удома завжди було багато книг з української та історичної літератури. Ну, а що дитина читає, те з неї потім і виходить.

Займатися краєзнавством почав ще під час служби в армії, але, оскільки у військових завжди мало часу, то лише з виходом на пенсію робота набула більших обертів.

«Між трьох вогнів» писав у Старобільську

Тема досліджень Сергія Яровенка – воєнні події на Волині, починаючи з кінця ХІХ століття і закінчуючи Другою світовою. Пан Сергій не називає свої дослідження краєзнавчою роботою, бо, приміром, не опитує свідків, збираючи дані, як це робив нині покійний краєзнавець Ярослав Царук.

-Я більше працював з архівами, документами, мемуарами. До 2012 року займався історією саме Другої світової війни. Ці дослідження почалися з того, що разом з мамою шукав відомості про двоюрідного діда, який загинув у цій війні, і до кінця дев’яностих ми не могли знайти місце його поховання. Дослідив, що він був командиром кулеметного відділення, воював на території Турійщини і загинув на Аннапольському плацдармі у Польщі. У тих боях загинув Іван Бершадський, який першим допитував Альфреда Ліскофа – німецького перебіжчика. Той перетнув радянсько-німецький кордон у районі Сокаля і повідомив, що 22 червня о 4 годині німецька армія нападе на радянський союз, – розповідає пан Сергій.

Спільно з професором Олександром Дем’янюком та  тодішнім директором регіонального музею історії українського війська і військової техніки Ігорем Пасюком (на жаль, покійним) видали другий том «Воєнної історії Волині», а в співпраці з Ігорем Пасюком – книжку «Золоті зірки Волині».

З 2013 року почав займатися історією національно-визвольних змагань. Нещодавно вийшла книжка «Між трьох вогнів», присвячена бойовим діям з 1917 по 1920 рік на території Волині. Саме в цей період тут  був конгломерат різних армій: німці, австрійці, російська імператорська армія, більшовики, польські війська, Дієва армія Української народної республіки. Відбувалися цікаві історичні процеси, які потім впливали навіть на події Другої світової війни.

Цю книгу про давно відшумілі війни Сергій Яровенко писав на новітній війні, коли служив у Старобільську. Був кінець 2015 року. Добу чергував, добу – відпочивав і в ту перерву писав.

Наполеона перемагали і на Волині

Захопився Сергій Яровенко і подіями 1812 року. Часом наполеонівських воєн, коли його війська зайняли Західну Волинь. У деяких виданнях натрапляв на версії, що, мовляв, під Ратном втонула карета Наполеона з золотом. Хоча де та карета, каже,  тільки не тонула – і на Смоленщині, і на полях Ватерлоо.

– Це дуже цікава тема. У тій війні воювали непересічні особистості. Мало хто знає, що перша перемога російської армії над французькою сталася саме на Волині. Про Бородіно навіть ніхто не чув, там ще відступали, а тут вже перемагали. На Волині, виявляється, велися найцікавіші бої, навіть в одного з полків австрійської армії був захоплений прапор, за який велися окремі перемовини між царем і австрійським імператором, – зазначає пан Сергій.

Поет у пікселі

Є у цього суворого військового і ще одне захоплення – поезія. Лік римованих рядків пішов на сотні і вилився у збірку «Я фанатію від життя». Звідки такий хист?

-Це гени. Дід з бабою жили за кілька кілометрів від Моринців, у селі Чичиркозівка, де я і народився, а на Волині, де мешкав потім, народилася Леся Українка! То як тут не писати? Раніше рідко віршував. А зараз якось просто все лягає на папір. Стараюсь писати саме для людей прості рядки. Це не висока поезія, де дотримані всі стандарти. Але люди сприймають простоту. І достукатися іноді до серця легше простим рядком.

Свою чергову збірку «Віршована історія», в якій будуть історичні вірші та поеми, пан Сергій планує видати шрифтом «Рутенія». Його автором є лауреат Шевченківської премії Василь Чебаник.

– Це відродження шрифту, яким писалися літописи. Є група людей, які докладають зусиль, аби цей шрифт став національним. Розумію, з незвички важко читати, але людина звикає до будь-чого. Молдова перейшла на латинку і нічого страшного не сталося. Нам не треба, у нас є своє. Готую збірку до видання саме цим шрифтом. Усі книги видаю власним коштом. Їх на знак подяки відправляю волонтерам і військовим. З побратимів гроші брати не можна.

Мама пана Сергія Галина Дмитрівна – авторитетна та шанована у Володимирі педагогиня, перша рецензентка його поетичних та історичних рядків. У свої 87 років вона радо коректує твори сина, а ще молиться та чекає його із війни. Огортають теплом свого краєзнавця-військового дружина та донька. І хоч рідко з ними бачиться, та знає – тил у нього надійний.

До речі, замовити книги можна в автора, написавши у фейсбуці, – пан Сергій пересилає їх поштою. А прочитати  дослідження «Між трьох вогнів» у бібліотеці другої школи, якій подарував примірник.

Ярослава КОЛОСКОВА

Коментарі
Теги: історія, книги
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up