На головну Новини Книга про новий храм, яку її автор уже не...

Книга про новий храм, яку її автор уже не побачив

90

Нещодавно накладом у тисячу примірників вийшло церковно – краєзнавче видання, присвячене будівництву у Володимирі-Волинському храму Святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії.

Над ним кілька років працював відомий краєзнавець, автор багатьох наукових праць, Ярослав Киба.  На жаль, його вічно неспокійне серце перестало битися у березні минулого року, але в пам’ять про нього лишився чималий доробок, у якому книга про одну з найкрасивіших сучасних церков міста стала останньою.

- реклама -

  У передмові автор зауважує, що храм зведено протягом 2014-2016 років, і це рекордний період для такого будівництва. Щоденно, крім свят, над спорудженням церви працювали не лише професійні будівельники, а й настоятель храму – отець Євген Рябець. Саме це, вважає Ярослав Киба, спонукало парафіян, містян та іногородців, підтримувати будівництво фінансовими та іншими ресурсами.

   Посилаючись на історичні дослідження, Ярослав Григорович повідомляє читачам, що за час тисячолітнього існування нашого міста на його теренах діяло біля 50 дерев’яних і 8 мурованих церков та монастирів різних конфесій, а також синагоги. Місця знаходження 26-ти із них уже встановлено, а безслідно зникли аж 35 храмів. Цікавим є той факт, що до 1795 року було дозволено біля кожної з церков хоронити парафіян, а опісля цього періоду в межах міста діяло аж шість кладовищ, з яких залишилось Ладомирське, започатковане 1834 року. Зважаючи на ці факти, можна лишень уявити, скільки поховань насправді приховує володимирська земля.

   Окремий розділ автор присвятив становленню Української Православної Церкви Київського патріархату, приділивши увагу й окремим її представникам. Не оминув увагою й подію, свідком якої сам став ще у далекому 1997 році. Тоді священником до собору Різдва Христового був направлений молодий випускник духовної семінарії Євген Рябець, до якого парафіяни поставились з недовірою, мовляв, досвіду служіння не має. «Шановна громадо! Може дамо отцю шанс на місячний випробувальний термін!», – звернувся тоді до присутніх авторитетний прихожанин Анатолій Євчук. І це рішення стало доленосним для духівника, якому з ласки Божої вдалось не лише здобути прихильність мешканців міста, залишившись тут жити і служити, а й здійснити богоугодну справу – вибудувати храм, до якого так і линуть за розрадою душі тисяч парафіян.

  Дуже детально описав Ярослав Киба передбудівельні клопоти, від представлення у грудні 2012 року кольорового ескізу споруди, до остаточного дозволу, виданого на будівництво святині інспекцією Державного архітектурного контролю у липні 2013-го. Не обійшлося тут без перешкод, які з допомогою небайдужих людей та професійних юристів, посадовців різних рівнів церковній громаді вдалось здолати. 

   Для тих, хто цікавиться будівництвом, четвертий розділ книги розповість про усі роботи, внутрішні та зовнішні, які були виконані задля того, щоб без єдиного гвіздка, як в давнину, а лише за допомогою дерев’яних диблів, скріпити стіни храму, встановити на них куполи із хрестами. І ще багато й багато інформації про будівельні роботи, встановлені пристрої та обладнання, проведення заходів з благоустрою містить цей розділ. Слова автора підкріплені серією фотознімків, на яких читачі можуть  упізнати  багатьох своїх рідних та знайомих, причетних до будівництва і розвитку церкви.

  Десятки імен та прізвищ учнів недільної школи, якою опікується матінка Ольга Рябець разом із іншими викладачками, свідчать, що цей просвітницький заклад став дуже популярним осередком для міської дітвори. А чому б і ні? Різдвяні вертепи, до яких так весело готуватись, цікаві екскурсії та поїздки, паломництво святими місцями, майстер-класи, творчі заняття, радісні зустрічі з друзями і однодумцями – усе це ненав’язливо та просто виховує дітей  в дусі християнської віри. Не менші списки й благодійників, які жертвувати на храм. А завершується книга публікацією церковних пісень, які протягом останніх років написали у співавторстві місцеві поети та композитори.

 Здавалось би, минуло  лише кілька років. А вже у вирі сьогодення забуваються нещодавні події. Тож зібрати, зберегти і описати деталі того чи іншого важливого процесу у місті – це неабияка праця. До таких уважних, скрупульозних авторів можна віднести й автора цієї книги. Охочих ознайомитись із доробком Ярослава Григоровича запрошуємо у редакцію, примірник видання нам передав його син Тарас Киба.

Юлія ПАШКОВА

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

5 × пять =