На головну Новини Коханням дорожити вмійте…

Коханням дорожити вмійте…

19

Щасливі ті люди, які у цьому величезному світі змогли знайти близьку серцю людину й попри бурі негараздів, життєвих труднощів, випробувань та перешкод зберегли своє кохання. А це часто ой як нелегко. Тож напередодні Дня всіх закоханих ми вирішили ближче познайомитися з парами, які несуть це світле та чисте почуття впродовж багатьох років і зуміли створити міцну сім’ю.  

Андрій і Галина Недбало (на головному фото), 15 років разом

- реклама -

Маючи уже певний життєвий досвід за плечима, Андрій і Галина заледве не з перших хвилин знайомства зрозуміли, що шукали саме одне одного. На той час жінка працювала барменом в одному з місцевих кафе, куди на чай завітав Андрій. Перша симпатія переросла у глибокі та щирі почуття. Через місяць закохані почали жити разом, а невдовзі й одружилися.

 Для найважливішої події у житті символічну дату 14 лютого обрав Андрій. Він працював електриком у районному будинку культури, де дбав про освітлення сцени. Того дня якраз відбувався концерт і під час обідньої перерви чоловік зателефонував до коханої й запропонував узяти шлюб. Хоч такі слова  прозвучали неочікувано, Галина погодилася. І уже через кілька годин вони офіційно зареєстрували свої стосунки. Тоді про це повідомили рідних і, звісно, дещо збентежили їх такою несподіванкою. Гучних святкувань не влаштовували. На вечерю поїхали до мами-тещі, а потім додому до Андрієвих батьків, і так у тісному колі близьких людей відзначили цю подію.

Андрій і Галина – відомі у місті підприємці, які працюють у сфері кінопрокату. Вони майже постійно разом – спільно будують і свій бізнес, і сімейне життя. Їхня донька Софія – студентка Луцького національного технічного університету, а син Михайло закінчує дев’ятий клас школи і готується до вступу у військовий коледж. Попри завантаженість на роботі та зайнятість кожного, вони намагаються викроювати час, щоб провести його у колі найдорожчих людей.   

Закохані разом уже 15 років. Впродовж усіх цих років у День святого Валентина вони дарують один одному подарунки та організовують невеличкі приємності. Це можуть бути символічні сувеніри чи квіти, або романтична вечеря чи поїздка в інше місто. У повсякденному житті Андрій і Галина теж не забувають проявляти свою увагу у вчинках, можуть приготувати каву в ліжко, роблять компліменти, говорять один одному приємні слова, бо без романтики, вважають, стосунки – приречені. За їхніми словами, міцною сім’ю робить не лише кохання, а й повага, довіра та взаєморозуміння.

Роман і Юлія Лисюки, 19 років разом

Великдень 2002 року Роман і Юлія запам’ятали на усе життя. Того дня вони з друзями пішли гуляти у парк «Слов’янський» і там їхні шляхи перетнулися. Роман провів Юлію додому й вони довго не хотіли прощатися, вже тоді відчули бажання бути разом. Хлопець вразив обраницю своєю щирістю, спокійною і доброю вдачею – він тоді так сильно вирізнявся з-поміж інших. Красуня Юля теж відразу запала у серце Романові й він спочатку навіть не повірив, що вона дійсно прийняла пропозицію зустрічатися.

Їм байдуже на різницю у віці (Роман на сім років старший) і зрості (Юлія дещо вища коханого). Вони своїм прикладом показують, що це абсолютно неважливо. Головне – гармонія у стосунках і спорідненість душ. Через рік від дня, коли молоді люди почали зустрічатися, розпочався новий період їхнього життя – вони стали нареченими, адже подали заяву на реєстрацію шлюбу. А далі – скромне весілля лише для найближчих людей і щасливе подружнє життя.

Роман і Юлія ростять двох синів – 17-річний Євген нині студент Київського національного університету будівництва і архітектури, а Антон – четвертокласник.

Це подружжя і на роботі, і вдома – завжди удвох. Юлія деякий час обіймала певні посади в теплокомуненерго, яке згодом очолив Роман і вони в одній установі трудилися дев’ять років, а нині працюють у сфері бізнесу й навіть в одному офісі. Жінка – підприємиця, займається продажем вікон та дверей, а її чоловік – директор будівельної фірми «ДЕС-БУД». Вони навчилися розмежовувати роботу й сімейне життя, хоча, зізнаються, що це досить важко і для цього знадобився час. Відпочивають Лисюки теж завжди усією сім’єю. Коли трапляється можливість – їдуть у закордонну мандрівку, а часто на вихідні влаштовують невеличкі подорожі до Луцька чи Львова. У них є одне «золоте правило»:  неділя – це сімейний день і вони не порушують його ось уже майже два десятиліття. Звісно, кожен з членів подружжя намагається викроїти час для власного хобі (у Юлії це аеробіка та читання художньої літератури, а у її чоловіка – риболовля) та для зустрічі з друзями. Хоч кажуть через сімейні клопоти, завантаженість на роботі – це не завжди вдається.

Не зникла з їхнього життя й романтика. Вони можуть організувати вечерю при свічках та відкоркувати пляшку вина без прив’язки до якоїсь конкретної святкової події. На річницю весілля Роман завжди дарує дружині букет квітів. Та не купує його в найближчому магазині – а збирає й самостійно складає оригінальні композиції з польових маків, волошок та ромашок. На 10-ліття шлюбу закохані влаштували пишне весілля в українському стилі та повінчалися.

А щодо Дня святого Валентина, то впродовж багатьох років Роман і Юлія не забувають радувати один одного подаруночками, які ретельно продумують і заздалегідь готують.

Валерій та Ірина Радчуки, 30 років разом

Валерій та Ірина – односельці. Вони народилися та зростали в Овадному, відвідували одну школу, але особисто знайомими не були. Можливо через те, що чоловік – на чотири роки старший.

Валерій після школи навчався в медучилищі, далі була армія, робота фельдшером і навчання у Івано-Франківському медичному університеті. Ірина ж, здобувши фах педагога, стала працювати вчителькою початкових класів у своїй рідній школі. Їхня доленосна зустріч відбулася на Великдень у клубі. Після танців юнак провів обраницю додому, домовилися зустрітися наступного дня і відтоді вони – нерозлучні. Ірина Олексіївна каже, що тоді й не думала, що отак один вечір змінить усе її життя, а серйозний і небагатослівний юнак стане супутником у ньому. Через півтора року після знайомства закохані зіграли весілля. Цьогоріч 1 серпня вони святкуватимуть 30-річчя подружнього життя.

Валерій та Ірина виростили й виховали двох синів. Вони – гордість батьків, адже зросли чуйними та дбайливими, в усьому їм допомагають. Старший Роман минулого року створив власну сім’ю – вони з дружиною Анастасією обоє правоохоронці, а молодший Вадим здобуває фах історика у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Ірина Олексіївна уже 32 роки трудиться на педагогічній ниві, а Валерій Михайлович, лікар з понад двадцятип’ятирічним досвідом, нині очолює травматологічне відділення місцевого територіально-медичного об’єднання.

– Великого значення Дню закоханих ми не надаємо. Можливо через те, що у роки нашої юності такого свята не було. Все ж романтика у почуттях присутня. Ми даруємо один одному подарунки на свята чи день народження, дбайливо їх заздалегідь обираємо. Буває, під час розмови я скажу чоловікові, що мені якась річ до вподоби або потрібна, і він для мене її придбає, ніколи не відмовляє у маленьких радощах. Ми любимо разом відпочивати. Залюбки їздимо на термальні води у Закарпаття, на море, відвідуємо визначні місця України, – розповідає жінка. – Та головне у стосунках – це наше ставлення одне до одного. Минулого року якраз за день до весілля сина, я зламала ногу. Була операція, встановили апарат Єлізарова і завдяки зусиллям чоловіка змогла бути присутньою на святкуванні. Я ціную його піклування і турботу, бо впродовж кількох місяців, доки я на лікарняному, він дбає про мене і уважний до моїх потреб. Приміром, знаходить час, щоб відвезти мене в перукарню чи на манікюр, ми разом ходимо в гості й влаштовуємо сімейні свята. У такі складні життєві моменти я вкотре переконуюся, що маю на кого покластися.

Валентина ТИНЕНСЬКА.    

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

один + 5 =