На головну Новини Коли погасне тінь моя, Чи відшукаєте мене?

Коли погасне тінь моя, Чи відшукаєте мене?

172

Ім’я нашого земляка, поета Анатолія Махонюка так, як і його сестер, талановитих вишивальниць, які  отримали звання “Заслужений майстер народної творчості України”, Світлани і Галини, добре відоме в Україні та за її межами.

10 вересня Анатолію виповнилося б 59 років та, на жаль, його вже 5 років немає з нами:  «Прийшов. Піду. А інші розберуться, чи був».  Він був, є і буде, бо разом з нами живуть його поезія та пам’ять про майстра слова.

- реклама -

У своїй першій збірці “Благословення”, яка благословила його ще з десяток збірок, писав:

Я прийду і скажу: дня вам доброго, люди,

Я прийшов неспроста і прийшов не один,

То для вас тихим світлом наповнені груди,

І нічого, повірте, не хочу взамін.
А іще я скажу: я так вірив – зумію

Прорости своїм словом, як в полі жита,

Бо на світ принесла мене жінка Надія,

І тече в моїх жилах надія свята.

Таким він і став на життєву дорогу, ніколи не покидала його Надія, Віра і Любов.

День народження, гарна нагода

для наших друзів, вибачитись перед нами,

за їхню відсутність, у наших буднях.

Не раз бралася за аркуш, щоб написати про свого найкращого друга, але про нього так багато було написано хорошого, що просто бракувало підібрати ще більш найкрасивіших слів. Здавалося спілкуванням, зустрічам, презентаціям, будням та святам не буде кінця, але треба було уважніше читати такі короткі та пророчі слова: “Кожна стрілка годинника, була у нашому житті, для нас найголовнішою”, бо ” Скільки не коси траву, а все одно колись, вона тебе у зрості обжене”.

Минають роки, приходять нові поети, але Анатолієві збірки: “Благословення”(1991), “Дощу мелодія блакитна”(1998), “Осінній сонях”(2002), “Колекціонер календарних листків”(2005), “Допоки бачу тінь свою”(2007), “П’ять кольорів тіні”(2012), для дітей “Гороскоп для Мурка”(2007), “Казка про Джмелика – мандрівника”(2011), “Книжка не про мишку”(2015) живуть, бо вони про наші мрії, сподівання. Дякуючи старанням мами – Надії Стахівни, у якої до речі було день народження 6 вересня, отож при нагоді бажаю багато сили, міцності, витримки, батька – Петра Михайловича, сестричок Людмили і Галини, яка ще встигла віддати шану братові  видавництво “Надстир’я” видало збірку його ненадрукованих раніше поезій “Зірка пливе до світанку”(2017), яка була приурочена до 55-річчя автора, вже після відходу його в потойбічний світ. 

Анатолій Махонюк у кожен рядок вкладав глибокий зміст. І він про кожного з нас. Через те його поезія, немов животворна ріка, яка протікаючи через людські серця, оновлює їх, пробуджує силу Духу до простих цінностей. Анатолій вірив у силу свого слова і що він прийшов у світ потрібним і неповторним, “відточував серце щоденно об совість”, “совість об голос”, “голос об мужність”. Він був мрійливим ліриком і романтиком, який умів дослухатися до музики дощу і вітру, ловити усі відтінки тіні, знав і бачив кольори долі, життя, розлуки, зламанної гілки, неба і сльози.

 Частіше б’ється серце і світліє на душі, коли доторкаюся до збірок і власноруч написаних автографів автора. Інколи нам просто необхідно підійти до подарованих збірок Анатолія і знайти те, що відповідає нашим емоціям у ту ж хвилину. В його творчості є все: радість і гнів, сміх і сльози, любов і ненависть, мир і війна, мати і батько, родина, друзі та вороги, тінь і світло. Слово в них часом болісне, але він допомагає нам ставати кращими.

Після читання поезії Анатолій оживає у серці кожного, щоб залишитися там назавжди, бо ж правду казав поет: “Життя – наче висока яблуня з розлогим гіллям. На якому я – вже яблуко”. Кожної осені дерева дарують нам свої плоди, і Анатолій разом зі своїми сестрами Світланою і Галиною назавжди будуть нев’янучим  садом.

Тетяна ГІЛЕВИЧ,

бібліотекар міської бібліотеки для дорослих.

Із книг Анатолія Махонюка:

Всі ми класики

свого життя

***

Життя – як ваза

Люди – як квіти

***

Чим коротше життя,

Тим довша молитва

***

Ніби тільки

Те й робив батько

Що все своє життя

Сади заквітчані обтрушував-

Такий він сивий

***

Світанок нашого життя

Під серцем носить мати

Згасне сонце наших днів –

Несуть на плечах люди

***

Якщо вам дорогу

Перейшла людина з порожніми відрами,

Знайте: десь поряд є криниця

***

Піднявшись на вершину життя,

Не поспішайте

Переможно витерти спітніле чоло,

З неї ще треба гідно спуститись

***

Винен перед друзями, що був

І винен перед ворогами

Що мене не буде

***

Що заздрити іншим

Чи їхній кінець

Не однаковий з моїм?

***

Слабкість моя –

В моїх друзях.

Сила моя –

В моїх ворогах

***

Кохання –

Ароматна квітка

В пелюстках якої

На беззахисну душу

Часто чатує

Прихована бджола

***

Хто проти Бога

Той проти себе

***

Життя просте

Складна лише

Людина в ньому

***

Квіт брехні

Люди запліднюють

***

То рік коня

То рік тигра

І жодного разу людяності

***

Не спускайтесь до моєї образи

Підніміть мене до свого прощення

***

Все є

Лише немає всі

***

І тільки Бог

Діждеться всіх своїх дітей.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

два × 5 =