Приниження, маніпуляції, шантаж, побої. Усе це про домашнє насильство. На жаль, під час війни проблема нікуди не зникла. Навпаки – лише побільшала. За даними МВС, лише за перше півріччя 2023-го кількість звернень щодо домашнього насильства зросла майже на 40 відсотків, порівняно з цим же періодом минулого року. Але говорити про такі випадки у власній родині буває дуже складно. Деякі люди досі не бажають виносити проблеми з дому, бояться повідомити про знущання і попросити допомоги. Тож домашнє насильство залишається невидимим, а кривдники – непокараними. Що ж робити – у матеріалі Центру громадського моніторингу та контролю.
Насильство в родині не лише фізичне
Ми досі маємо чимало міфів про домашнє насильство, які не дають його подолати. Один із найбільш поширених: “Насильство – це лише побої”. Проте насправді воно може мати різні форми. Приниження, утиски та образи так само залишають свої “рубці”, щоправда всередині, а не зовні.
Недаремно виділяють декілька видів домашнього насильства. Крім фізичного, є й психологічне. Коли людина перебуває під постійним тиском з боку партнера або родича, звітує про кожен крок. Нею маніпулюють, переслідують, контролюють, погрожують чи шантажують.
Економічне насильство також часто залишається непомітним. Кривдник робить усе, щоб поставити людину у повну залежність. Їй можуть не давати працювати чи навчатися. Часто – нібито, щоб полегшити життя, адже про неї подбають. Врешті людина мусить просити гроші на найменшу дрібницю, звітувати про кожну покупку, питати дозволу на будь-яке рішення.
Схиляння до небажаної вагітності чи аборту – це прояви сексуального насильства, яке теж буває складно розпізнати. Крім того, це і секс без згоди. Та й примус записувати інтимне відео, якщо людина цього не хоче, теж є сексуальним насильством.
Від початку року на Національну гарячу лінію із запобігання домашньому насильству від організації Ла Страда звернулось майже 30 тисяч людей. Постраждалі та свідки здебільшого телефонували вночі та повідомляли, передусім, про психологічні та фізичні знущання в родині. Були також повідомлення і про економічне та сексуальне насильство. 76 відсотків звернень надійшло від жінок. Але це може трапитися з кожним. Насильство в сім’ї не залежить від статі чи віку. Потерпають і діти, і літні люди, і жінки, і чоловіки.
Винен лише кривдник
Ще один шкідливий міф, який заважає розпізнати насильство в сім’ї: вважати відповідальним за знущання не лише кривдника, а й постраждалого. Інколи можна почути, що людина нібито сама “спровокувала” агресора або що винні обидвоє. Цей міф діє і на самих постраждалих. І замість того, щоб звертатися по допомогу, вони починають шукати проблеми в собі, вірити в свою винуватість. Вважають, що змінивши поведінку, зможуть уникнуть агресії кривдника. Але це не так! У насильстві завжди винен лише той, хто його вчиняє. Знущанням й насильству не може бути жодних виправдань. Саме кривдник повинен бути покараний.
Самі НЕ розберуться
Побороти насильство заважає і міф: “Це їхня сім’я. Самі розберуться”. Він залишає постраждалих наодинці із кривдником. Адже ті, хто мали б стати опорою, не хочуть втручатися у “чужі справи”. Проте підтримка оточуючих дуже важлива, саме вона може дати сил звернутися за допомогою. Людина іноді й не усвідомлює, що страждає від насильства. І те що відбувається з нею – не нормально. Або ж розуміє, в якій ситуації перебуває, але розірвати це коло насильства боїться чи соромиться. І підтримка найближчих у таких ситуаціях є дуже важливою. Їхня роль – не засуджувати, не повчати, а стати надійним “плечем”, на яке можна спертися, коли дуже складно.
Серед інших міфів, які лише заважають: “Бʼє – значить любить. Усі так живуть”. Через це упередження багато постраждалих роками не звертаються за допомогою та живуть у постійному страху і стресі. Але любов і насильство – абсолютно протилежні речі. Тим, кого люблять, не прагнуть завдати болю. Більше того, насильство – не норма, а злочин. І воно не зникне само собою. Щоб його подолати — потрібно діяти!
Куди звернутися по допомогу?
Ще одним міфом є те, що за допомогою можуть звернутися лише постраждалі. Насправді і свідки, і близьке оточення тих, хто страждає від насильства, можуть і мають звертатися по допомогу. Зберігайте корисні контакти, адже вони можуть стати у нагоді у будь-який момент.
Поліція (виклик за номером 102) – може надати термінову допомогу: припинити насильство, зафіксувати випадок, проінформувати потерпілу людину та скерувати її до інших служб.
Також за терміновим втручанням у ситуацію можна звернутися до мобільних бригад соціально-психологічної допомоги. Їхні контакти у вашому регіоні шукайте на сайті Розірви коло
Підтримку та консультацію можна отримати на урядовій 1547 або ж на національній гарячій лінії із запобігання домашньому насильству 116 123 чи 0 800 500 335. Всі дзвінки безплатні, можна звертатися анонімно, а фахівці готові допомагати цілодобово.
Спеціалізовані психологічні консультації та підтримку для чоловіків нададуть за номером 2345. Анонімно та цілодобово.
Безпечний цілодобовий простір для короткострокового перебування надає кімната кризового реагування, географічне місцеякої засекречене. Потрапити сюди можна за особистим зверненням, направленням поліції, мобільної бригади чи інших соцслужб.
Жінки разом з дітьми можуть перебувати довгостроково і отримувати комплексну допомогу у притулку/шелтері. Це безпечне та засекречене місце, потрапити можна за направленням поліції, мобільної бригади чи інших соціальних служб.
Безоплатну правову допомогу, консультацію та супровід професійних юристів та адвокатів можна отримати за номером 0 800 213 103.
Насильству немає жодних виправдань. Будь ласка, звертайтеся за допомогою або будьте поруч з тими, кому вона потрібна .
