На головну Новини Кожна невдача – крок до успіху, або Як підбадьорити першачка до навчання

Кожна невдача – крок до успіху, або Як підбадьорити першачка до навчання

6

Як батьки можуть допомогти своїм першокласнику чи першокласниці адаптуватися до школи, правильно вмотивувати, підтримати і помітити перші ознаки тощо, що в дитини щось, можливо, негаразд, розмовляємо з практичною психологинею-методисткою ліцею «Центр освіти» Альоною Довгонюк.

– Звісно, школа – це новий етап і нові переживання як для дітей, так і для батьків. Я б навіть сказала, що батьки хвилюються більше,  і дітям це передається. Для самих же школяриків перші дні у школі –як нова цікава гра, знайомство з середовищем, однокласниками, вчителем. Але новий колектив – це також і стрес, і діти його також відчувають, хоч не завжди можуть висловити й попросити про допомогу. Основне завдання батьків – підтримати дитину: частіше обіймати, цілувати, підбадьорювати словами, говорити «Я тебе люблю», «У тебе все вдасться». Можна розказати цікаву історію зі свого шкільного життя, тільки позитивну, щоб налаштувати дитину, що школа – гарне місце для навчання, знайомства з новими друзями, а вчителька –  це друг, і до неї можна звертатися із будь-якими питаннями. Звісно, вона може не одразу відповісти, адже дітей багато, але це точно не значить, що вона ігнорує запитання. Такі речі треба проговорювати.

- реклама -

Дуже добре, якщо дитина ходила в садочок, – отже, вона вже вміє налагоджувати комунікацію у колективі. Відвідування підготовчих занять, гуртків, секцій – це теж хороший досвід. Але варто налаштовувати свого школярика на те, що коли потрапляєш в новий колектив, не обов’язкового з тобою всі зразу почнуть товаришувати. Треба і самому проявляти ініціативність, кмітливість, просити про допомогу, знайомитися. На перших етапах ця комунікація дуже важлива.

Обов’язково слід дотримуватися режиму дня. Це одна зі складових біологічної готовності дитини до школи, оскільки прокидатися доведеться раніше. Старайтеся заздалегідь розбудити свого школярика, щоб він мав кілька додаткових хвилин на те, щоб «увімкнутися». Важливим фактором є здорове харчування, бо від нього залежить фізіологічне здоров’я дитини.

  Часто батьки не звертають на це уваги, вважають, раз дитина вміє читати й рахувати, знає трохи англійську, то їй пора до школи. При цьому фізіологічно і психологічно вона може бути не готовою. Я прихильниця того, щоб дітей віддавали у школу в сім років. Дуже помітно буває, коли дитину зарано віддали до школи, особливо це хлопчиків стосується. Взагалі до школи значно важливіше, ніж уміння читати і рахувати, треба розвивати такі якості, як доброта, вміння поділитися, попросити про допомогу, товаришувати, звичка не брати чужих речей без дозволу тощо.

– Що слід казати дитині, а що говорити не варто, щоб мотивувати її до занять?

– Звісно, підбадьорювати, повторювати, що вона усе зможе. Але треба формувати адекватну самооцінку і не вимагати бездоганних результатів завжди й в усьому. У навчанні можуть бути як перемоги, так і невдачі, але засмучуватися не слід, адже кожна невдача – це крок до успіху. Дитина повинна чути, що її люблять і цінують. Не варто спішити виконати замість неї завдання – нехай спробує сама. Якщо побачить, що не вдається, можна допомогти, зробити разом, але не замість неї.

Самостійність дуже важлива. До першого класу дитина має опанувати навички самообслуговування, вміти скласти свій портфель, організувати для себе  робоче місце. Такі речі можна і варто потренувати удома, без поспіху, бо він травмує дітей.

– Що порадите батькам, у яких є і  першачки, і старші школярики?

– Порівнювати дітей не можна в жодному разі – ні своїх між собою, ні з  однокласниками. Дитині треба піднімати її успіхи щодня на кожен щабель вгору – сьогодні добре вдалося ось це, а завтра вдасться і це також. Старші діти не мають відчувати, що молодшим тепер приділяється більше уваги. Тож усі ці моменти слід проговорювати і пояснювати. Можна залучати старших братиків і сестричок до занять з молодшими.

– Як батькам розпізнати ознаки булінгу в першому класі, коли ще не всі дітлахи познайомилися і здружилися?

– Якщо дитина систематично скаржиться на когось конкретного – це вже ознака булінгу. Також якщо з дитиною ніхто в класі не дружить взагалі. Так, можливо це залежить від самої дитини, можливо, вона більше замкнута. У такому разі треба підтримувати тісний зв’язок із класоводом і обговорювати це. Щоб допомогти дитині швидше влитися у колектив, можна створити невеличке сімейне свято, запросити кількох однокласників, це теж піде на користь. Ігри допомагають дітям засвоювати правила поведінки, взаємодіяти одне з одним.

– А якщо булером виявляється твоя дитина?

– Звісно, треба обговорювати це з нею. На прикладі казочок показати, що булінг – це погано, і на місці того, кого цькують, завжди можна опинитися й самому.

– Упродовж першого навчального року, мабуть, трапляються кризові періоди, коли дітям потрібно більше уваги?

– Період адаптації у шестирічок триває трохи довше, ніж у семирічок, затягується до пів року і навіть більше. І весь цей час маленький школярик потребує уваги. Слід питати зранку, з яким настроєм дитина прокинулася, не відмахуватися від її тривог і проблем. Коли забираєте зі школи, прийти не просто в точно обіцяний час, а навіть на кілька хвилин раніше, щоб дитина знала, що її чекають. Просто багато щиро розмовляти – розпитувати, що цікавого було у школі, з ким подружилися тощо. Можна пограти в гру «Кольори», спробувавши описати кольором свій поточний настрій.

Важливо насамперед, щоб діти швидко налагодили контакт з учителем, а для цього слід пояснювати, що доведеться дотримуватися шкільних правил і виконувати завдання, але якщо не вдається – варто просити допомоги у вчителя. І в жодному разі не можна критикувати вчителів перед школярами.

Якщо дитина важко прокидається, плаксива, хвороблива – це перші «дзвіночки» того, що в школі щось не гаразд і варто поговорити з вчителем, прийти посидіти на уроці, подивитися, як дитина поводиться на перерві тощо.  Але якщо співпраця батьків і педагогів налагоджена, то процес адаптації у дітей проходить швидко і легко.

Розмовляла Віталіна МАКАРИК.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

19 − 3 =