Кілька десятків пейзажів на персональній виставці живопису представив володимир-волинський художник Дмитро Свірін. На його роботах найчастіше можна побачити море, гори і небеса, серед відтінків переважають вохра і бузок. Пастельна ніжність приморського ранку, тривожне передгрозове небо, мерехтливе нічне сяйво старих європейських столиць – усе це схоплені наживо етюди, емоції і деталі, які художник «збирає» в особливих місцях – тих, які його надихають.
На виставці представлені переважно пленерні роботи: одні допрацьовані пізніше в майстерні, а інші намальовані наживо, за кілька десятків хвилин, у бажанні передати мінливий пейзаж. Привезені вони різних місцин і міст, переважно з України. На картинах Свіріна можна впізнати Одещину, Закарпаття, Хмельниччину, Волинь. Більша частина доробку, який увійшов в експозицію, написана упродовж останніх трьох років, але є й кілька старших робіт, п’ятирічної давнини.
«Море – це моя любов, і щойно випадає можливість, люблю його писати», – пояснює Дмитро таке різноманіття мариністичних мотивів. Якось, розповідає, упродовж місяця жив у наметі біля моря в Норвегії, і тамтешній краєвид також можна побачити на цій виставці. Художник зізнається, що природа його надихає, від неї він набирається творчої енергії. А своїм «місцем сили» називає Бакоту, де був двічі і привіз звідти з півдесятка етюдів. «Туди варто їхати, щоб знайти себе», – каже він.
Відкриття виставки, на яке минулої суботи прийшло чимало друзів і колег художника, відбувалося в атмосфері щирого і невимушеного спілкування. Привітати Дмитра прийшли і його колишні викладачі з художньої школи та педколеджу – Адам Михалик, Оксана Білик, Леся Мартинюк та інші. «Діма Свірін – найталановитіший серед талановитих. Він дуже хороший пленерист і винятково вміє передати емоцію кольором», – підкреслила, підсумовуючи, Леся Мартинюк.
Оглянути виставку можна в арт-галереї культурно-мистецького центру.
Віталіна МАКАРИК.
