Новини

Кров для порятунку життя: жінки і чоловіки у донорстві

Головне, Медицина, Разом до перемоги
189 переглядів

Країна, яка перебуває у стані війни, безумовно потребує достатніх запасів донорської крові. І якщо на початку повномасштабного вторгнення біля станцій переливання крові по всій країні вишиковувалися черги охочих здати кров, то нині ситуація більш контрольована. Наприклад, у разі гострої потреби поповнення банку крові Володимирське відділення трансфузійної допомоги розміщує повідомлення у соцмережах та через місцеві ЗМІ запрошує до кровоздач. Чи активно зголошуються жителі та жительки Володимирського району, як підготуватися до процедури забору крові, як відновитися опісля, які пільги отримують почесні та заслужені донори і які є особливості здачі крові для різних статей – розповідаємо.

Потреби у крові

Лікар-трансфузіолог Ярослав Бенч працювати на місцеву станцію переливання крові прийшов у 1991-му. До цього декілька років трудився в цій медустанові, яка раніше розташовувалася поблизу пологового відділення. Пам’ятає, що колись за вказівками партії організовували колективи підприємств, колгоспів для кровоздач і він із колегами здійснювали забір крові у працівників і працівниць безпосередньо на місцях роботи. Зараз, каже, ситуація абсолютно інша. Мотивація здавати кров у кожного із донорів і донорок своя, приходять не через вказівки керівництва, а з усвідомленням важливості цього кроку.

«На початку повномасштабної війни ми не могли прийняти усіх, хто прийшов здавати кров, тож складали список охочих стати донорами й згодом телефонували до них. Загалом за останні два воєнні роки кількість донорів зросла спершу утричі, а зараз їх удвічі більше, ніж до 24 лютого 2022 року. Значна кількість людей здавала кров уперше й продовжують це робити уже на регулярній основі. Але і потреби у крові теж стали більшими – вона необхідна не лише для ургентних планових операцій, ускладнених пологів, а й для порятунку поранених на фронті військових та постраждалого від російських атак населення, – каже Ярослав Бенч. – Ми формуємо банк крові, адже її запаси мають бути у достатній кількості, щоб у випадку важких операцій, автоаварій чи інших надзвичайних подій врятувати життя. Буває, додатково запрошуємо донорів із певними групами крові чи резус-факторами, коли у цьому є необхідність, а також закликаємо до донацій, коли планується відправка донорської крові та її компонентів (еритроцитів та плазми) на прифронтові території для порятунку військових, які отримали поранення».

Як підготуватися до здачі крові?

Стати донорами можуть люди віком від 18 років. Колись кров здавали лише до 60-ти, тепер такої вікової межі немає, головне, пройти огляд лікаря-трансфузіолога, який видає дозвіл на донацію або у разі потреби призначає консультації інших спеціалістів.

«Багато чуємо запитань щодо того, з яким тиском можна здавати кров? Тож наголошу, якщо він перевищує показник 180/100, чи нижчий за 100/50 у день здачі чи напередодні, то донацію слід відтермінувати.  Також не варто здавати кров після нічних змін», – радить Ярослав Бенч.

Уранці перед кровоздачею потрібно поснідати.

«Сніданок має бути легким, жирну їжу не слід споживати ні у день здачі крові, ні напередодні. Також варто відмовитися від салатів зі сметаною, майонезом чи олією. Не вживати алкоголь», – радить лікар.

Особливості донорства крові у чоловіків і жінок

Донорство крові – це та сфера, у якій не існує дискримінації за ознакою статі. Однак існують певні особливості. Тут важливу роль відіграють біологічні фактори, на які потрібно зважати. Центри крові, аби не ризикувати здоров’ям донорок, радять жінкам відмовитися від донацій під час менструацій, коли організм втрачає залізо, й здійснити кровоздачу через п’ять днів після останнього її дня. Також жінки не можуть бути донорками під час вагітності і протягом року після пологів чи переривання.

Здавати кров чоловікам і жінкам можна через кожні 60 днів. Однак, за словами лікаря-трансфузіолога, доноркам радять робити тримісячну перерву два-три рази в рік, через те, що у них доволі часто діагностують пониження рівня гемоглобіну. Щоб компенсувати втрату заліза, потрібно відрегулювати свій раціон.

Ярослав Бенч.

За словами Ярослава Бенча, варто споживати більше продуктів, у яких воно міститься, зокрема, червоного м’яса, печінки, морепродуктів. Залізо краще засвоюється разом із вітаміном С, котрий міститься, наприклад, у капусті чи цитрусових. Але рекордсменом за вмістом цього вітаміну є ягоди шипшини.

Ярослав Іванович розповідає, що доволі часто донорки обирають плазмоздачі, оскільки тоді не втрачаються еритророцити, а отже не понизиться рівень гемоглобіну. Здійснювати плазмоздачі жінки та чоловіки можуть через 14 днів, або чергувати з кровоздачами.

Хто отримує звання Почесного і Заслуженого донора

Кожному донору/ці відділення трансфузійної допомоги компенсує вартість харчування у день кровоздач – 100 гривень. Також законом передбачено вихідний у день донації та ще один, який додається до відпустки.

Донори/ки, які здійснили понад сотню кровоздач у традиційному об’ємі 450 мілілітрів, отримують звання заслужених, а ті, хто здав кров 40 і більше разів, – почесних. Для кожної з цих категорій законом передбачені пільги, а також доплата до пенсії – для почесних донорів/ок – десять відсотків від прожиткового мінімуму, для заслужених – двадцять.

Медсестра донорського центру крові Любов Сукач розповідає, що у Володимирському відділенні трансфузійної допомоги зареєстровано 369 почесних донорів/ок і 13 – заслужених. Нововолинська лікарня веде окремий облік – у цій громаді – 595 почесних донорів/ок і 11 заслужених.

Мотивація донорів – допомагати

Розуміння, наскільки гострою є потреба у крові, приходить тоді, коли хтось із близьких потребує переливання. Тоді загострюється усвідомлення цінності кожної донації і здатність належно оцінити вчинок людей, які здають кров для інших, рятуючи життя.

Щотижня здавати кров приїздять донори і донорки з сусіднього Нововолинська.

Богдана Драбенюка ми зустріли у коридорі відділення трансфузійної допомоги. Чоловік разом із групою донорів приїхав із Нововолинська. Каже, здавав кров уже 27 разів і наголошує, що йому важливо таким чином допомагати іншим. Рішення стати донором прийняв давно і перші донації робив ще у Нововолинську, коли там здійснювали забір крові. Зараз же що два місяці приїздить для цього у Володимир – інколи разом із іншими донорами, а часом й самостійно, як буває тут у справах. Чоловік каже, що тимчасово не працює, тож для нього наявність вихідних чи у перспективі набуття інших пільг не у пріоритеті. Йому важливо бути корисним іншим. А ще зауважив, що має чудове самопочуття після кровоздач і відчуває їх користь для  свого організму.

Ірина Яблонська.

Майже усі працівники/иці відділення трансфузійної допомоги, як і чимало медиків/инь лікарні та центру первинної медичної допомоги, теж є донорами/ками. Серед них – Ірина Яблонька, документи якої уже готові для призначення їй звання «Заслуженого донора України» (на жаль, фемінізація звання ще не відбулася). Пані Ірина здійснила 121 донацію, здавши понад 51 літру крові! Жінка родом із Льотничого, за освітою контролерка відділу технічного контролю, пів року штангенциркулем вимірювала двигуни на тракторному заводі у Харкові, надіялася влаштуватися на роботу на нововолинський завод «СТО», але прийшла на володимирську станцією переливання крові, де працює молодшою медсестрою 33 роки. Стільки часу й здає кров. «Я спочатку мамі не казала про донорство. Але вона дізналася, коли я здала кров для породіллі – доньки її колеги і мої дані, як тоді було заведено, вказали на 250-ти мілілітровій пляшечці. Після того не раз мене просили здати кров колеги чи односельці для їхніх рідних, нікому не відмовляла», – каже жінка, яка пояснила, що її головна мотивація – допомагати іншим. Донорами є також сестра і чоловік пані Ірини.

Потреба у донорській крові є нагальною навіть у мирний час, а у воєнний період – особливо гострою. Тож поповнюймо ряди тих, хто допомагає рятувати життя.

Після реформи Служби крові на Волині забір крові проводять у трьох закладах – обласному центрі крові, Ковельському та Володимирських відділеннях. Здати кров можна у будь-якому із закладів, без територіальної прив’язки до місця реєстрації чи проживання, головне мати паспорт громадянина/нки України.

Кров у відділенні можна здати щодня, крім суботи і неділі, з 8.30 до 14.00. Уся процедура триває 10-15 хвилин. Донорська кров перевіряється на наявність інфекційних захворювань – ВІЛ/СНІД, сифіліс, гепатити В і С.

Валентина ТИНЕНСЬКА

Коментарі
Теги: донори і донорки, донорство крові, Служба крові
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up