Новини

Лікар, бізнесмен, що готовий брати на себе відповідальність за розвиток міста

Архів
66 переглядів

20 років тому Володимир-Волинський став рідним  містом для лікаря-анестезіолога з Івано-Франківщини Бориса Потурнака. За цей час він врятував не одну сотню життів, працюючи у відділенні інтенсивної терапії місцевого ТМО. І хоча зараз медицина для нього радше хобі, адже змушений був відкрити власний бізнес, щоб прогодувати сім’ю, він не покидає цієї справи і двічі на місяць приходить на чергування. Довелось і «понюхати пороху» у зоні проведення ООС, де надавав медичну допомогу пораненим бійцям. А зараз медик, якого знають та поважають у нашому місті, готується до місцевих виборів, де балотуватиметься у депутати міської ради від ВО «Батьківщина»

«Навіть не сумнівався, що житиму саме у Володимирі»

Уперше  Борис Потурнак побував у Володимирі-Волинському у 2000-му році разом із майбутньою дружиною Катериною, котра запросила його до себе у гості. Молоді люди познайомились під час навчання у Тернопільському медуніверситеті і відтоді уже понад два десятки років нерозлучні. Каже, що місто одразу припало йому до душі, тому навіть сумніву не виникло, що залишиться тут жити. І хоча у молодого медика були шанси після інтернатури лишитись у столиці, де пропонували роботу в реанімації  Охматдиту, вирішили з дружиною повернутись до її рідного міста. Тут Борис одразу влаштувався на роботу у місцевій лікарні, де і досі працює лікарем-анестезіологом, рятуючи життя людей у критичних ситуаціях.

– На четвертому курсі університету під час проходження клінічної практики вивчав торакальну хірургію у тамтешній лікарні. Коли побачив блідих, як смерть, людей, котрі лежали в палаті інтенсивної терапії з трубками, що стирчали з тіла, з яких просочувалась кров, тоді сам собі сказав, що буду будь-яким лікарем, але тільки не анестезіологом. Проте життя повернулось інакше і зараз анітрохи не шкодую, що вибрав саме таку спеціальність, адже мені подобається своєрідне балансування на лезі ножа, коли маєш справу з критичними станами, – розповідає медик.

За свою медпрактику Борису Потурнаку довелось побачити чимало людського болю та горя. Зізнається, що після особливо складних чергувань доводиться довго відновлювати душевну рівновагу через сильну емоційну напругу. А один випадок назавжди закарбувався у пам’яті, адже після того, як на чергуванні у реанімацію потрапила виснажена від голоду місячна дитина, котру так і не вдалось врятувати, закрився в ординаторській і вперше в житті дав волю сльозам.

Із народженням старшої донечки у родині молодих медиків видатки значно зросли, тож Борис почав шукати шляхи, як заробити додаткові кошти. Зізнається, що чесним шляхом великих грошей у медицині не заробиш, а брати «подяки» не в його правилах. Таким чином професійний анестезіолог подався у бізнес, започаткувавши власну справу із інтернет-торгівлі розхідними матеріалами до копіювальної техніки. Тож у ТМО Борис Потурнак нині працює лише на чверть ставки, продовжуючи медпрактику радше як власне хобі.

«На фронті панує особлива аура»

У 2017 році до Володимир-Волинського ТМО приїхали представники Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова, які розповіли медикам про те, чим займаються, та запросили охочих до співпраці. На той час лікарі ПДМШ надавали медичну допомогу пораненим на передовій та працювали у госпіталях зони проведення ООС.

– Нас одразу попередили, щоб не розраховували ні на які пільги, адже будемо працювати там безплатно як добровольці, оформивши відрядження за місцем основної роботи. Тривалість ротації – місяць. Одразу прийняв рішення їхати на передову, тому дещо шокував дружину, коли повідомив їй про це. Проте перечити не стала, адже розуміла, що від наміру внести хоча б якийсь вклад у боротьбу із ворогом,  не відступлю. Тож заповнив анкету на сайті і вже невдовзі пакував речі у поїздку на Схід, – розповідає лікар.

Протягом місяця Борис Потурнак надавав меддопомогу бійцям 28-ї бригади на лінії фронту Новотроїцьке-Богданівка-Гранітне, де заледве не щоночі лунали постріли. Розповідає, що мешкав у селі у напіврозбомбленій покинутій хатині, де від сепаратистів було близько півтора кілометр. Поранених бійців возили в госпіталь у Волноваху, що за 20 кілометрів, на кареті швидкої допомоги, яку жартома називали «рататуйкою».

Зверталися за допомогою і місцеві жителі, приводили дітей. Звичайні побутові болячки, алергічні реакції траплялися і у військовослужбовців. Багатьох кусали оси, бо перші три тижні вересня стояла спека у 32-35 градусів. Був випадок отруєння чадним газом, коли, можливо, через недопалок, бо курять багато, у полі загорівся сухостій й почали вибухати набої. Тоді не відразу й  зрозуміли, чому ні з то ні з сього почало гепати з різного калібру. Хлопці гасили полум’я і один надихався диму, – розповідає лікар про фронтові будні.

Й переключається на інший епізод, що розчулив його заледве не до сліз. Коли сортували волонтерські передачі, немолодий боєць раптом кинувся обнімати ящики із солодощами і дитячими малюнками: «Це ж моя школа! А ця – в сусідньому районі!» Навіть найдешевше, куплене дітьми, печиво там стає найдорожчим подарунком. Хлопцям це потрібно, переконаний лікар Потурнак. Вони мусять відчувати підтримку, знати, що за них тут думають і пам’ятають, адже це дає силу, від якої солдат стає менш вразливим і будь-який ворог йому не страшний.

Незважаючи на реальну небезпеку, Борис Мирославович говорить про напружений, без вихідних і підміни вересень у мобільному добровольчому шпиталі як про незабутній і особливий час: «Аура на фронті особлива, адже відчувається братерство і єднання навколо  спільної мети, а усі навколо, наче твоя одна велика родина. Уперше таку потужну позитивну енергетику відчув на Майдані у 2014 році. Такі відчуття ні з чим не можна порівняти». У червні 2018 року Бориса Потурнака нагородили відзнакою Міністерства оборони – медаллю «За сприяння Збройним силам України».

 У місті варто запровадити роздільний збір сміття

Уродженець Івано-Франківщини Борис Потурнак каже, що коли переїхав на Волинь, то тут його через слово розуміли через своєрідний діалект, проте зараз по мові  його не відрізниш від волиняна. За два десятки років Володимир-Волинський став для нього другим рідним містом, вважає себе володимирчанином, бо прожив тут більшість свого життя. І як для будь-якого патріота рідного міста, йому не байдуже, як воно живе та розвивається. Саме тому вирішив балотуватись у депутати міської ради, адже відчуває, що вже готовий узяти на себе таку відповідальність.

– 40 років – це такий вік, коли починаєш переосмислювати життя і по-іншому дивишся на багато речей. Зізнаюсь, мені і на попередніх виборах пропонували балотуватись, проте тоді відмовився, бо відчував, що внутрішньо ще не готовий іти у політику. Тому просто спостерігав за процесом у штабі, набираючись знань та досвіду. А зараз зрозумів, що вже можу чимось допомогти місцевому самоврядуванню. Якщо порівняти наше місто з багатьма райцентрами України, у котрих доводилось бувати, то Володимир на їх тлі виглядає розвинутим та доглянутим. Навіть був свідком, коли сюди приїхала дівчина з російського Іжевська і не переставала дивуватись, що у нас справжня Європа, настільки її вразила чистота та клумби у місті. Проте, вважаю, потрібно прагнути іще кращого, – зазначає майбутній кандидат у депутати.

Борис Потурнак балотуватиметься до міської ради від ВО «Батьківщина». Серед пріоритетних напрямків, над якими хотів би працювати, – сортування сміття. На його думку, цьому питанню потрібно приділяти більше уваги, бо земля уже задихається від пластику, який щодня викидають люди.  Його  сім’я уже давно займається сортуванням, але часто стикається з тим, що у проблематично здати деякі види сміття на переробку. Тому варто замислитись місцевій владі і про пошук інвестора, котрий збудує на Володимирщині сміттєпереробний завод.

– Маю партнерів у Китаї, з якими співпрацюю у бізнесі. Одного разу під час розмови торкнувся цієї теми і виявилось, що їх дуже цікавить сміттєпереробна галузь , а відтак готові інвестувати кошти у подібні проекти. Тому бачу у цьому велику перспективу. Таке підприємство – це не лише користь для екології, а і додаткові робочі місця та надходження до бюджету, – каже пан Борис.

Кандидат у депутати міської ради мешкає з родиною у дев’ятиповерхівці на вулиці Луцькій, тому готовий відстоювати інтереси жителів цього мікрорайону. Каже, що тут  у дворах уже давно необхідно провести капітальний ремонт прибудинкових територій, адже подекуди на асфальті живого місця нема від ям та вибоїн. Іще одним не менш болючим питанням, зі слів Бориса Потурнака, є нестача місць для паркування автомобілів.

Тетяна ІЗОТОВА.

 

 

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up