Новини

Любові вистачить на всіх: будинок сімейного типу Катерини та Андрія Сасів з Устилугу

Архів
83 переглядів

Подружжя стало батьками для 12 дітей, серед яких двоє хлопчиків народжені Катериною, а десять дітей отримали прекрасну можливість зростати в люблячій родині та називати їх «мама» і «тато».

Нині у мирі та злагоді в сім’ї Сасів живе восьмеро дітлахів, а ще четверо покинули батьківське гніздечко, що до 18 років дарувало їм турботу та любов.

«Троє у нас уже дорослих, які вже по віку вийшли із родини, але вони для нас все одно діти. І з ними теж спілкуємося, зідзвонюємося. Катя наразі у Німеччині, вона туди виїхала з дітьми. Таня заміжня в Києві, але через усі ці події зараз з сім’єю в Чернівецькій області. Коля, теж один зі старших, рік тому виїхав на роботу до Польщі. І ще один рідний наш син Андрій в Італії», – розповідає Катерина.

 Багатодітна мама зізнається, що клопоту вистачає, адже у будинку завжди гучно і чути дитячі голоси. Андрійко – найперша дитина у родині і наразі найстарша. Рада та Самрат – рідні брат та сестра. Василь, дитина народжена в сім’ї. Віка, Андрюшик, Федір та Наталка теж є рідними по крові між собою. Наразі найменшою є Наталка, яку мама лагідно називає «татова донечка», бо ж постійно з вуст маленької дівчинки, що хоч ще і погано говорить, лунає дзвінке «тато».

Катерина розповідає, що найменшу донечку з будинку малюка забрали у три місяців, хоча всі їхні діти на цей момент були вже дорослими. «Коли нам запропонували взяти Наталку, то ми довго не думали. Буквально два дні – з понеділка на вівторок, а в середу вже були готові документи і ми її привезли додому». Тепер Наталя – радість для всіх, бо ж няньчать наймолодшу сестричку всі по черзі.

Сімейні цінності родини Сасів

  У будинку сімейного типу Катерини та Андрія Сасів кожен робить свій важливий внесок для підтримки родинного вогнища.

«Ми всі разом снідаємо, обідаємо і вечеряємо, і так завжди!», – із гордістю розповідає Віка, яка із Радою, як старші доньки, є справжніми помічницями для мами на кухні та у всьому будинку. Віка, що вже опановує професію кухаря-кондитера, любить радувати родину чимось смачненьким, тож домовляємося із нею після закінчення навчання про чаювання із тортом за її авторським рецептом.

Рада ж ділиться, що у їхній оселі завжди чисто, але не тому, що мають певні зобов’язання чи правила дому. Зовсім ні, просто всі діти намагаються прибирати за собою. Хто береться за порохотяг, хто протирає пил, а хто миє підлогу – завжди визначають на місці і тоді вже хутко беруться за роботу, але найголовніше, що все роблять разом. Сама ж Катерина Сас розказує, що їй досить мовити дітям одне слово «порядок» і вони одразу розуміють – слід привести все до ладу. «Мене от що завжди приємно вражає, що мої діти поїли і кожен після себе прибирає, навіть якщо хтось і забув це відразу зробити, то потім обов’язково повернеться і прибере без нагадування».

   «Ще ми ходимо щосуботи до церкви», – додає Василь, а Самрат зауважує, що однією із традицій родини є також спільні подорожі, які і дорослі, і малі чекають із нетерпінням. Усі діти в один голос розповідають, що їздять або на море, або в гори, і навіть разом підкорили  Говерлу – це їхнє сімейне досягнення. Мама ділиться, що коли з’явилися найменші Федя та Наталка, то з ними вдома лишається тато, а решта дітей разом із нею вирушають у табори і весело проводять час, ночуючи у палатках.

Катерина каже, що в часи дистанційного навчання дітям трохи важче, бо ж не завжди в а комп’ютером самостійно. Однак, це не заважає Андрюшику вже зараз мріяти про роботу масажиста у майбутньому. До речі, родина розповіла, що у них аж чотири Андрії, однак, вони завжди знають, до кого звертаються, бо ж чітко розмежовують тата, Андрія, Андрюшика та Андрійка – і плутанини точно не виникає.

Самі ж діти зізнаються, що хоч і безмежно люблять, цінують та поважають батьків, все ж інколи нервують їх. Та Катерина та Андрій, чиї серця сповнені великою любов’ю, із усмішкою кажуть, що буває всяке.

На питання, чи взяло б подружжя ще одну дитинку в родину, то кажуть, що не проти. Війна, на жаль, порушила їхні плани. Родина Сас хотіла взяти під опіку рідного 9-річного братика Андрюшика та Віки. «Нам сказали, що сьогодні їх вивозять за кордон. Встигнете? І на все про все була година. А це якраз була неділя, коли у Володимирі влучили у військовий об’єкт і з Устилугу вже не випускали. А треба було їхати  Ковель», – розповідає багатодітна мама та додає, що родина тримає з ним зв’язок і вірить, що все скоро у них буде +1.

Волонтерська діяльність родини

У важкі для України часи родина, чия сила у єдності, особливо перейнялася бідою переселенців із перших днів війни.

«Біля кордону ми з чоловіком чергували. Бувало, що там навіть по декілька діб були. Бо і вночі стояли, там бочки були і треба було вогнище підтримувати. І діти нам теж допомагали», – пригадує Катерина, а Василь та Самрат додають, що роздавали втомленим та голодним людям із автобусів бутерброди та гарячий чай. Також родина пускала наляканих переселенців помитися та давала прихисток на ніч у своєму будинку. Діти розказують, що одного разу у них ночувало одразу чотири сім’ї. І в такий відповідальний момент усі завзято та самовіддано ділилися подушками, ліжками та кімнатами для матерів із дітьми, що були втомлені під час виснажливого проходження українсько-польського кордону в рідному Устилузі.

«Як треба було віддати кімнату, то ми віддали її. А самі пішли ночувати в іншу. Але нормально, нічого страшного з нами не сталося. Із кожним може таке трапитися, ми не знаємо, що завтра буде!», – пригадує Віка, яка залишалася за головну.

Тато Андрій допомагав із ремонтом автівок, що ламалися під час тривалого очікування у черзі на кордон. Він переганяв їх до себе у двір, лагодив, а потім віддав родичам автовласника та переганяв до Польщі ще одному водієві.

Також батьки із дітьми волонтерять у церкві і роздають необхідну гуманітарну допомогу тим, хто її наразі потребує найбільше. Спершу ця місія у них була щоденною, але зі зменшенням людей на кордоні, долучаються до ініціативи раз на тиждень.

Будинок сімейного типу Катерини та Андрія Сасів по-справжньому тепле та затишне місце, де кожна дитина почуває себе у безпеці та огорнута турботою. Батьки 12 дітей діляться, що їхньої любові вистачить на всіх! І жартома зауважують, що готові приймати в гості і внуків від старших дітей, а це ще раз підтверджує, що доброті та відданості дітям цих людей немає меж!

Дарина ХАМІНА.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up