На головну Новини Медаль «Праведниці народів світу» отримала онука Лукії Бойко

Медаль «Праведниці народів світу» отримала онука Лукії Бойко

101

 

Урочиста церемонія вручення  цієї високої  нагороди  відбулась минулого тижня у Львові.

- реклама -

Коли перегортаєш життєві сторінки  світлої пам’яті Лукії Бойко, котра проживала у селі  Маркостав, то розумієш: доля не раз випробовувала її на міцність. І вона  вистояла.

Дві доньки та два сини подарував їй  Господь. А часи тоді були дуже важкі. Отож у пошуках кращої долі для сім’ї та  дітей її чоловік у 1939 році  емігрував аж до далекої Аргентини. Коли прощалася з ним, не здогадувалася, що  назавжди. Адже обоє мріяли, що через деякий час приїде туди і вона з дітьми. Можливо, так би й було, якби не та проклятуща війна, яка перекреслила всі сподівання і залишила молоду жінку зі своїми бідами і поневіряннями наодинці. Лукія все це витримала, виховуючи дітей. А коли до її сільської господи у 1941 році постукала єврейка з трьома донечками, яким вдалося втекти із гетто, незважаючи на смертельну небезпеку не лише для себе, а, найголовніше, і для своїх донечок та синів, не вагаючись, прихистила. Бо дуже зворушила історія цієї родини.

…Сімя із прізвищем Ґолдапель, котра свого часу проживала у Крилові (Польша) перед війною поселилася у Володимирі-Волинському. Батько разом з іншими чоловіками рибалив, за рахунок чого й жили. Допомагали йому й дружина з  доньками. Вже за перші 48 годин відтоді, як у місті з’явилися німці, Ґолдапелі втратили все. Їх запроторили разом з іншими євреями у гетто. Три місяці знущань витримали стійко, а на літо батько попросив, аби всією сім’єю відправили на допомогу до місцевого господаря  для збору врожаю. Після жнив, змучені важкою працею, знову повернулися у гетто. Знайомі  рибалки порадили втікати звідти, і вони  відважилася на це.

Чотири тижні блукали полями та лісами, ночували у закинутих будівлях чи у скиртах соломи. Не знайшовши виходу із ситуації, змушені були повертатися в гетто. Відразу ж зрозуміли, що зробили велику помилку, адже за місяць, відколи втекли, там  вбили шість їхніх тіток, п’ятеро дядьків,  їхніх дітей – всього понад 60 чоловік з родини. Найстрашніше ж те, що вже першого ж дня розстріляли батька. Дивом удалося врятуватися дружині і дітям, які того дня заховалися у льосі. А під ранок, коли тільки почало сіріти, вийшли зі своєї схованки і поповзли  попід мурами на вулицю. За чотири дні мама з доньками ночами пройшли 40 кілометрів. Знаходилися добрі люди, які, ризикуючи власним життям, допомагали з харчами, залишали у хлівах на ніч. Але треба було бути дуже обережними.

Отак і потрапили Ґолдапелі до Лукії Бойко.  Матуся розуміла, що довго затримуватися тут  усім  небезпечно, тому вирішила: середня донька Маня, якій на той час було вже 16 років, залишиться. Її Лукія видавала за свою дочку. Тільки через довгі два роки Маня таки зустрілася з мамою та сестрами Женею та Беллою. Спочатку поїхали до Ізраїлю, а пізніше вже назавжди поселилися в Америці.

Збігло майже сім десятків літ, а Маня  Лейфер-Ґолдапель, у якої вже стали дорослими сини Девід, Джефрі та Сідней і  підростали онуки, ніколи не забувала  рятівницю – тіточку Лукію та її дітей. Свою історію життя розповідала рідним і вірила, що колись таки дізнається про долю родини Бойків. І Господь почув її молитви.

Багато років досліджує і вивчає минуле єврейської громади, котра проживала у Володимирі-Волинському, Володимир Музиченко. В міру своїх сил він дбає про могили розстріляних євреїв поблизу села П’ятидні, де, за різними свідченнями, покоїться прах від 15 до 18 тисяч жертв Голокосту. Свої дослідження пан Володимир виклав у книзі «Володимир єврейський. Історія і трагедія єврейської громади міста Володимира-Волинського». У 2012 році при підтримці єврейської громади, що проживає у США, побачило світ друге видання цієї книги  вже анлійською мовою. Автора запросили на  презентацію цієї книги до Гарвардського університету в м. Кембридж, США. Отоді він і почув історію Мані Ґолдапель від її сина Сіднея, який був присутній на презентації. В. Музиченко не міг бути байдужим до цієї теми, оскільки його мати також була врятована українською родиною на Рівненщині, тому розпочав пошуки Лукії Бойко, які увінчалися успіхом. І хоча, на превеликий жаль, через важку хворобу жінка відійшла у засвіти ще у 1967 році, живим тоді був її син Леонід, який добре пам’ятав Маню, адже на той час мав уже десять років.

За станом  здоров’я Маня Лейфер-Ґолдапель не могла прилетіти в Україну, зате троє  її  синів  з невістками у 2007 році побували у Маркоставі. Важко передати словами, якою  була ця зустріч! Зв’язалися через  скайп і з Манею, котра крізь сльози довго спілкувалася з Леонідом, згадуючи далекі роки юності.

З ініціативи Володимира Музиченка до якої приєдналась родина Мані Лейфер-Ґолдапель у 2019 році Лукії Бойко присвоєно високе звання Праведниця народів світу. Її ім’я буде викарбувано  на Стіні  шани  на Алеї праведників Яд ва-Шем в Ізраїлі. А  5 лютого цього року її рідних запросили на урочистість у палац Потоцьких до Львова, де й відбулося вшанування.

На фото: Любов Іваницька з Девідом та Сіднеєм Ґолдапель.

На жаль, два місяці не дожив до  цього дня Леонід Бойко, отож отримувала диплом та медаль «Праведниця народів світу» його донька Любов Іваницька-Бойко, котра проживає з сім’єю в Нововолинську. Також на церемонію ногородження прибули діти врятованої – Девід і Сідней Лейфери із США. Вручення нагород вилилося у прекрасне свято за участю Надзвичайного і Повноважного посла держави  Ізраїль в Україні  Йоеля Ліона, львівського міського голови  Андрія Садового та інших високоповажних гостей.

– Я сьогодні стою тут, як син один, який вижив. Ми мали чудову родину по маминій лінії  у Львівській області. Я стою, як людина, яка вижила, незважаючи на те, що вся моя родина була знищена нацистами. Я стою, щоб висловити лише два слова: «Щиро дякую», – наголосив посол Йоель Ліон.

Андрій Садовий у своїй промові, зокрема,  зазначив, що у Львові планують створити громадську раду зі збору нових доказів для визнання митрополита Андрія Шептицького Праведником народів світу.

До речі, Україна займає четверте місце у світі за кількістю праведників (їх тепер у нас понад 2500) після Польщі, Нідерландів та Франції. Це – найвища відзнака держави Ізраїль, якою нагороджують громадян інших держав, котрі з ризиком для власного життя допомагали євреям пережити Голокост.

Дійство зворушувало до сліз, адже лунало багато сумних спогадів,  а ще слів вдячності і віри у те, що наші народи завжди підтримуватимуть один одного, наслідуючи приклад таких безстрашних українців, як Лукія Бойко.

Завершилося торжество виконанням гімнів Ізраїлю та України. Всіх присутніх  пригостили  благословенним  вином честі.

Уже наступного дня Девід та Сідней Ґолдапель відвідали єврейські поховання у Володимир-Волинському, вклонилися прахові загиблих та гостювали у внучки Лукії Бойко – Любові Іваницької.

Валентина  ПЕТРОЩУК.

На головному фото: Любов Іваницька приймає нагороди своєї бабусі Лукії Бойко з рук Надзвичайного і Повноважного посла держави Ізраїль в Україні Йоеля Ліона.

Фото автора.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

двадцять − 2 =