У ніч на 24 лютого зенітний ракетний підрозділ Збройних сил України, у складі якого служив солдат Андрій Нікончук, ніс бойове чергування в районі міста Вишгорода. Воїни-зенітники усвідомлювали, що на них покладено надзвичайно відповідальне завдання: прикриття Київської гідроелектростанції — стратегічного об’єкта, пошкодження якого може спричинити величезну техногенну катастрофу — тож кожен сумлінно виконував свої обов’язки.

Аж раптом – сигнал тривоги: до позиції наближається багато повітряних суден противника.  Зенітники відреагували злагоджено і професійно, підрозділ першим вступив у бій із переважаючими ворожими силами, солдат Нікончук холоднокровно та впевнено, немов на навчаннях, виконував бойову роботу з виявлення повітряних цілей. Андрій ще не знав, що цю його працю, начебто звичну і буденну для нього – досвідченого контрактника, згодом назвуть героїзмом…

Невдовзі, наштовхнувшись на опір зенітників, ворожа авіація почала уникати зони враження підрозділу. Противник змінив тактику, і близько шостої ранку підрозділ було піддано ракетному обстрілу. Одна з крилатих ракет ЗС російської федерації, випущена з території республіки білорусь, вибухнула на позиції зенітників, внаслідок чого 29-річний солдат Нікончук загинув смертю хоробрих на бойовому посту…

За визначну особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України  від 2 березня солдату Андрію Валерійовичу Нікончуку присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Прощаючись зі своїм побратимом, бійці зазначили, що кожну знищену ворожу ціль у бою вони присвячують пам’яті Андрія, який віддав найдорожче заради української землі.

У рідному Володимирі у Героя залишилися бабуся і брат.