Чоловіка мобілізували до лав ЗСУ у числі перших, у холодні березневі дні. Знав, що за його спиною – найдорожчі: рідна земля, кохана родина. Тому воював за них віддано і відважно. Упродовж останніх кількох місяців боронив територіальну цілісність України на передовій.

Один із таких боїв став останнім. 20 вересня Андрія Сапіга загинув, звільняючи Харківщину. У Героя залишилися дружина та троє дітей – два сини й донька. Рідні, друзі, знайомі, колеги, побратими прийшли провести в останню дорогу люблячого чоловіка й турботливого тата, надійного товариша і прекрасну людину.

Поховали Героя у рідному селі, де над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.