Артуру було 19. Народився у сім’ї військових, мав трьох сестричок і братика. Ріс талановитою і творчо обдарованою дитиною. Любив малювати, мав хист до живопису. Навчався у художній школі в Ярослави Михалик. Коли хлопчику було 13 років, його робота “Зустріч” здобула срібло всесвітнього конкурсу в Токіо серед 24 тисяч малюнків із 83 країн світу.

А ще в Артура з дитинства була міцна патріотична позиція. Попри беззаперечний талант, хлопчина встигав не лише творити картини і навчатися в школі-ліцеї, але й разом з друзями проходив вишкіл у військово-патріотичному центрі. Освоював ази самозахисту, вчився займати стрілецькі позиції і навіть володіти зброєю. Збирався, коли підросте, піти у прикордонники, щоб не пустити ворога на рідну землю.

Так і сталося, що коли Росія розгорнула проти нас повномасштабну війну, Артур, як і його тато Микола, також військовий, стояв на сторожі рідної землі. Хлопець служив у нашій бригаді і поклав життя, щоб захистити нас усіх. Він загинув 26 лютого на Житомирщині…