У день пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії жителі Володимирщини навколішки проводжали в останню дорогу загиблого на війні Героя, що був родом з Харківщини. Попрощатися з ним зібралася згорьована родина, друзі, побратими, віддати останню шану полеглому захиснику України та розділити біль утрати з його рідними й близькими прийшло чимало містян.

Молодшому лейтенанту Дмитру Будневському було 38 років.

Коли ворог нещадно став сунутися на його рідну Харківщину, Дмитро змушений був вивезти родину до більш безпечного Львова, звідки пішов на фронт, служив у лавах нашої місцевої бригади. Відчайдушно боровся з окупантами й до останнього захищав свій рідний край та незалежність і волю нашої України. Загинув воїн на малій батьківщині. У нього залишилася дружина та двоє неповнолітніх дітей – 11-тирічний син та 5-тирічна дочка.

За бажанням дружини та рідних, які проживають у Володимирі, Героя поховали на Федорівському кладовищі.