Йому було лише 30. Майор Ігор Туревич, бортовий інженер-інструктор, пішов стопами батька-офіцера і присвятив своє життя тому, аби боронити мирне українське небо. Служив Україні чесно і віддано, за свою службу отримав низку нагород. У червні минулого року одружився і будував щасливе сімейне життя…

…Загинув Ігор Туревичу березні – через дев’ять місяців після одруження і тиждень після тридцятиріччя, виконуючи бойове завдання у небі зони бойових дій, захищаючи Україну. Тривалий час числився як зниклий безвісти. Батьки і молода дружина довго шукали інформацію про його долю. Але ні в списках загиблих, ні в списках полонених прізвища не знаходили. Через майже три місяці розпачливих пошуків надія, що жевріла у серцях, згасла – майора Ігоря Туревича мусили споряджати в останню дорогу.

Побратими-авіатори попрощалися з Героєм у місті на Самбірщині, де він проходив свою службу. Поховали Ігоря Туревича у Свійчеві.