Володимирчанину Олегу Сичевському було 35. Виростав  у княжому місті, навчався у четвертій школі, дорослішав, будував плани і мрії, налагоджував сімейне життя. Аж поки у нього не увірвалася повномасштабна війна, розпочата російською федерацією.

В останній день тривожної весни Олега мобілізували до лав Збройних сил України. Служив у званні старшого солдата, одразу потрапив у найгарячіші бої на східних рубежах країни.

І місяця не провоював молодий чоловік, захищаючи батьківщину – у червні загинув у результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Берестове, що на Донеччині.

У Героя залишилися старенька бабуся, брат і цивільна дружина. Відспівали полеглого захисника в одному із найстаріших храмів міста – Василівській церкві.