Петро народився у селі Заячиці. У 2005 році закінчив 9 класів місцевої школи. Вчителі й однокласники пам’ятають його як веселого й доброзичливого учня, слухняного і скромного, з відкритим поглядом і щедрим серцем. Хоча й важко давалося навчання, не підкорялися точні науки, та хлопець мав артистичні здібності. Тому був незмінним учасником літературних вечорів, народознавчих свят, театралізованих дійств. Добрий, справедливий і товариський. Потім Петро Сурмай навчався в Локачинській філії Оваднівського профліцею. Їздив працювати у Польщу, а мешкав у селі Маньків. Тут одружився, з красунею дружиною планував збудувати дім. Багато мав мрій і задумів, та не судилося їм збутися: життя Героя обірвала ворожа куля.
В останню дорогу провели Петра Сурмая у Манькові – селі, що стало для нього рідним. У Героя залишилася дружина.