Уродженець села Древині, що на Іваничівщині, Вадим Куницький жив і працював у столиці. Був учителем інформатики спеціалізованої школи № 254 Святошинського району міста Києва.

Талановитий педагог, душа колективу, світла, щира, добра людина з незламною вірою в життя – так про нього розповідають колеги. Саме таким запам’ятається він учням, які на його уроках не лише здобували знання, а й отримували заряд натхнення та підтримки.

Старший син і опора для своїх батьків, люблячий батько, відданий патріот України. Він завжди прагнув бути на передовій: і на освітянському фронті, і захищаючи Батьківщину від ворога. Вадиму Куницькому було  лише 30 років, коли він загинув у результаті артилерійського та мінометного обстрілу з боку противника. У Героя залишилися дружина, донька, батьки та брати.