Випускник Нововолинського центру професійно-технічної освіти, уродженець шахтарського міста 33-річний Володимир Поліха загинув у розпал літа, 16 липня, під Білогорівкою Луганської області, до останнього подиху виконуючи бойове завдання. Чоловік служив у десантно-штурмових військах, був рішучим і стійким у своїх переконаннях. Свідомо став на захист України і робив усе, залежне від нього, аби її вберегти від ворога.

Про Володимира Поліху розповіла його сестра Олеся:

«Володя із тих людей, хто приховав свою інвалідність і пішов добровольцем боронити нашу країну від росіян. Він був без досвіду, але мав велике бажання зупинити ворога», – розповідає вона.

Напередодні того трагічного дня, у суботу ввечері, рідні отримали радісне повідомлення від побратима, що з Володею все добре. Він просив передати, що вийде на зв‘язок через декілька днів. Але не судилось.

У той вечір він вирушив на завдання. Коли вирішували, хто в групі піде першим, Володя взяв в руки рацію і сказав: «Пацани, я піду».

А далі ворожа засідка. Кулеметна черга. Володя загинув на місці. Його тіло не змогли одразу забрати з поля бою, бо постійно точилися важкі бої. Лише через багато місяців рідні змогли оплакати й поховати Героя.

Володя з побратимами та іншими бригадами утримували той останній, такий важливий для сил оборони населений пункт Луганської області. І вони впорались. Білогорівка разом з декількома іншими населеними пунктами Луганської області наші.

Герой віддав ціною життя виконав дане йому завдання. Хоч не мав своїх дітей, та віддав найцінніше за щасливе майбутнє маленьких українців. У Володимира Поліхи залишилися мама і сестра.