Майор Володимир Ващенко родом із Конотопа.Колись служив прикордонником, мешкав у Чопі. Та встиг прижитись у Володимирі, де проживає його дружина. Вийшов на пенсію, але з початком повномасштабного вторгнення повернувся в українське військо. Захист української держави був для нього справою честі. Тому боронив її там, де веліла служба. А вона завела чоловіка на Донеччину.

Військовослужбовець до останнього подиху був вірний присязі та воїнському обов’язку. Загинув, виконуючи бойове завдання з відбиття російської агресії. В останню дорогу його провели у Володимирі – місті, звідки родом дружина загиблого. До храму Віри, Надії, Любові та матері їх Софії минулого вівторка зійшлися володимирчани, друзі, приїхала провести батька в останню путь дочка.

«Його портрет стане 138-м на дошці пам’яті на нашій площі Героїв», – зазначив на церемонії  прощання з Героєм перший заступник міського голови Ярослав Матвійчук і звернувся до родини Героя, подякувавши за нього і його пожертву, висловивши сподівання, що жодна з наших втрат не буде даремною для майбутнього України.

Майору Володимиру Ващенку було 54 роки. У нього залишилися дружина, донька.