Новини

Меморіальна дошка на честь героя на офісі прикордонної служби

Архів
27 переглядів

–  Людина помирає двічі: один раз фізично, а вдруге – коли про неї забувають. Ми ніколи не дамо витерти з людської пам’яті імена наших героїв! – цими словами голова Державної прикордонної служби України Петро Цигикал сьогодні підсумував врочисту, але таку сумну подію у житті нашого міста – відкриття меморіальної дошки загиблому у АТО Олександру Максименку.

Його, такого молодого і завжди усміхненого, не стало 9 вересня 2014 року, підірвався на фугасі з іще двома своїми побратимами  поблизу села Нижньобараниківка Біловодського району на Луганщині, супроводжуючи на зйомки журналістів телекомпанії «ІРТА». Оперуповноважений прикордонної оперативно-розшукової групи відділу прикордонної служби «Біловодськ» Луганського прикордонного загону ДПСУ Олександр Максименко більше ніколи не пройдеться вуличками рідного Володимира-Волинського, не обійме дружину Зою, не поведе за руку свого синочка Давида, до народження якого не дожив лише 39 днів. Його образ застиг на пам’ятнику, що на Федорівському кладовищі, а також на двох меморіальних дошках, одна з яких два роки тому була встановлена на школі № 1, де Сашко навчався, а другу сьогодні відкрили на приміщенні підрозділу прикордонної служби, що на вулиці Устилузькій.

У своїй промові генерал Петро Цигикал, який зі столиці прибув на відкриття пам’ятної дошки, зазначив, що загалом участь у антитерористичній операції взяли майже 18 тисяч прикордонників, чотири тисячі службовців прикордонної служби охороняють східні кордони держави на цей час, 795 осіб нагороджені різними бойовими відзнаками, на жаль, 69 із них – посмертно. Серед таких і володимирчанин Олександр Максименко. Його нагороду «За участь у антитерористичній операції», підписану Президентом України, а також капітанські погони керівник Державної прикордонної  передав батькам – Світлані й Олександру Максименкам, схиливши в пошані голову перед людьми, які виховали такого мужнього сина.

Меморіальну дошку окропив священик, віддали мовчазну шану побратиму прикордонники, принесли квіти міський голова Петро Саганюк, голови райдержадміністрації та райради Наталія Василець і Роман Гук, подяку від обласної влади за вшанування пам’яті усіх героїчно загиблих військовослужбовців висловив заступник голови ОДА Олександр Степанцов.

Спогадами про свого вихованця поділився класний керівник Сашка, вчитель ЗОШ №1 Андрій Стрільчук. Він розповідав, яким ініціативним та творчим був хлопець і в навчанні, і в громадському житті школи. Теплі спомини про Олександра Максименка залишились у всіх, хто його вчив, та з ким він учився: хлопець з ентузіазмом залучав товаришів до збору металобрухту, за що їхній клас отримав як заохочення поїздку у Карпати, був капітаном футбольної команди школи, брав активну участь у різноманітних шкільних святах, а ще безвідмовно допомагав товаришам, які на той час лише починали освоювати комп’ютерну техніку. Ось і в останній день відпустки, за словами вчителя, Сашко ніяк не міг розпрощатись з колишніми однокласниками – всю ніч провели у розмовах, будували плани на майбутнє, яким так і не вдалось здійснитися…

Іменем Олександра Максименка у місті названо одну з нових вулиць, його посмертно нагороджено відзнакою «За заслуги перед містом Володимир-Волинський» та присвоєно звання «Почесний громадянин міста Володимира-Волинського», у парку «Слов’янському» на алеї Слави росте його іменний молодий дуб. Пам’ять – єдине, чим ми, жителі міста, можемо вшанувати героїв, які віддали за нас свої життя. Тож пам’ятаймо їх довіку.

  Юлія ПАШКОВА.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up