На головну Інтерв'ю Онлайн перемоги, посилка успіху та інші досягнення школи № 5 у 35-річчя

Онлайн перемоги, посилка успіху та інші досягнення школи № 5 у 35-річчя

181

Цьогорічне святкування дня народження ЗОШ №5 ім. А. Кореневського попри те, що воно ювілейне, адже школі виповнюється 35 років, відбувається без гучних святкувань. Натомість у кожному класі проводяться тематичні уроки, а також знімають відеофільм про наймолодшу у Володимирі школу. І хоча цей навчальний рік відбувається у карантинному режимі, періодично переходячи у дистанційну форму, життя у ЗОШ №5 не спинилось – тут щодня наполегливо працюють, як вчителі, так і діти і мають чим похвалитись. Успіхам цього навчального закладу ми присвятили окрему шпальту.

На шляху до тисячі учнів

- реклама -

П’ять років тому ми вже присвячували окрему сторінку у газеті 30-річному ювілею ЗОШ №5 і публікували інтерв’ю із новопризначеною директоркою цього навчального закладу. Більша частина життя Ірини Костюк пов’язана зі школою №5 – була випускницею її третього випуску, а після закінчення вузу прийшла сюди працювати лаборанткою з хімії та за сумісництвом вчителькою-організаторкою. Згодом почала викладати українську мову та літературу, стала заступницею директора з навчально-виховної роботи та, зрештою, директоркою. Що вдалось очільниці школи втілити у життя за першу «п’ятирічку» своєї роботи та як змінився навчальний заклад за цей час?

– Вдалось зробити чимало і школа за цей час дуже змінилась. В інтерв’ю п’ятирічної давності я говорила про найбільшу нашу тодішню проблему – наповненість школи, яка становила менше 50 відсотків. Через недостатню кількість учнів ми не могли отримати повноцінне фінансування, а велике приміщення якось потрібно утримувати. Приємно, що за п’ять років кількість дітей вдалось збільшити рівно на дві сотні, адже коли приймала школу у нас було 524 учні, а тепер їх 724! Це збільшення нам далось не так легко, адже цьому передувала системна робота усього вчительського колективу – ми постійно працювали і напряму спілкувались з родинами, де зростають діти передшкільного віку та котрі мешкають у нашому мікрорайоні. Мабуть, з усіх директорів міських шкіл я найкраще володію інформацією щодо дітей, які можуть стати нашими потенційними учнями.

До речі, для зручності батьків на базі школи кілька років тому відкрили підготовчу групу «Пізнайко», аби протягом занять батьки бачили наскільки комфортно навчатись у стінах нашого навчального закладу. А переваг у школи чимало – по-перше,  навчання відбувається в одну зміну, адже приміщення поки що це дозволяє. По-друге, школа у нас дуже тепла, простора, все знаходиться в одному приміщенні, у тім числі і єдиний серед навчальних закладів міста плавальний басейн.

Також ми єдина школа у місті, де діти мають змогу навчатись за розвивальною системою Ельконіна-Давидова. Дуже приємно, що вона рекомендована і дозволена Міністерством освіти, бо за роки практики бачимо її ефективність.

Додам, що за цих п’ять років дуже омолодився педагогічний колектив школи. Приємно, що до нас приходять  хороші молоді вчителі, які, незважаючи на свою майже мінімальну зарплату, лишаються тут працювати та підвищують свій професійний рівень поруч із більш досвідченими колегами.

– Зміни у школі помітні неозброєним оком, адже за останні роки відремонтували багато приміщень, температурний режим у холодну пору року також поліпшився. Розкажіть детальніше, яким чином це вдалось?  

– Протягом цих років ми відчували надзвичайно велику підтримку міського голови та попереднього складу міської ради, адже всі наші прохання щодо зміцнення матеріальної бази були взяті до уваги. Якщо говорити про капітальні ремонти, то в першу чергу замінили неефективну систему опалення, відремонтували басейн та їдальню. Донедавна були останньою школою у місті із застарілим харчоблоком. Тому було дуже приємно спостерігати, коли діти після літніх канікул прийшли до школи і з захопленням переступали поріг їдальні, яка, за їхніми словами, стала, неначе ресторан! Поточні ремонти за останні роки проведені  в актовій та спортивній залаз, у санвузлах встановлені кабінки.

Окрім цього, повністю замінили всі вікна на енергозберігаючі, завершили ремонт покрівлі, замінили освітлення та замість старого порепаного паркету на шкільних коридорах поклали плитку із антиковзким покриттям. Тепер у планах провести ремонт коридорів, зробивши їх сучаснішими, яскравими та такими, що відповідатимуть вимогам  Нової української школи. Певні осередки вже почали створювати, адже на третьому поверсі поставили зручні диванчики, де діти можуть перепочити під час перерви.

Дуже пишаюсь усіма класами НУШ, адже бачу, що наші умови навчання анітрохи не гірші, а подекуди і кращі, аніж у столичних школах. Усі кабінети початкових класів обладнані по-сучасному і сприяють тому, щоб дітям тут  було комфортно та цікаво. Потрохи підтягуються до їхнього рівня і класи середньої школи. Всім охочим ми надаємо матеріали для ремонтів, а виконують їх уже самі батьки. Більшість кабінетів обладнані мультимедійним обладнанням.

Школа наразі потребує ще утеплення фасаду та створення сучасного спортивного комплексу – наголошу, не майданчика, а саме комплексу! Адже розміри території біля школи дозволяють облаштувати тут і футбольне поле, і бігові доріжки, і тренажери. Думаю, що з часом нам вдасться це реалізувати.

– Що вас надихає та мотивує у щоденній нелегкій роботі керівництва навчальним закладом?

– Якось на одній зустрічі місцевих педагогів один із колег-чоловіків запитав у мене і директорки першої школи: «Дівчата, от хотілося вам йти на таку роботу?». На що відповіла, що отримую величезне задоволення від того, що роблю. Перш за все,  працюю не для батьків, не для влади чи керівництва, а для дітей. Мені хочеться, щоб учні, які приходять до нас, відчували себе тут комфортно та затишно, щоб тут для них була друга домівка. Дуже радію успіхам школи, а також кожного вчителя та кожної дитини. Навіть якщо беремо десь участь і не перемагаємо, все одно тішусь, що десь про себе заявили. Маленькі та великі успіхи надихають та заряджають працювати іще краще. Сподіваюсь, що одного дня досягну однієї із найбільших поставлених цілей, і в ЗОШ №5 навчатиметься не менше тисячі дітей.

Онлайн перемоги економістів та біологів

Практично усі турніри та предметні олімпіади цьогоріч проводяться в онлайні, тож брати у них участь не завжди вдається у зв’язку із технічними питаннями. Проте вчителям та учням ЗОШ №5 це не стало  на заваді,  вони, чи не єдині у нашому місті, змагались в інтелектуальних дискусіях з економіки та біології, які проводила обласна «Мала академія наук».

Завуч з навчально-виховної роботи Олександр Тарасюк, котрий готував юних економістів до турніру, розповів, що вололодимир-волинська команда зійшлась в турнірному бої із командою обласного центру. Дискутували про процеси діджиталізації в Україні, податки та добробут, і хоча турнір відбувався дистанційно, дискусії були цікавими та динамічними.

Незважаючи на те, що команді ЗОШ №5 не вдалось вибороти першість, проте журі відзначило володимирських юних економістів за вміння вести наукову полеміку та вільне володіння специфікою турнірних ролей. В індивідуальній першості третє місце посіли одразу двоє учасників команди – дев’ятикласники Артур Салуха та Уляна Ус.

«Участь в онлайн турнірі далась трохи легше у тому плані, що не було зорового контакту із суперниками, але значно важче сприймалася інформація з монітора комп’ютера, бо не завжди був хороший зв’язок», – зазначив Артур Салуха.

Біологи ЗОШ №5  мали значно більше суперників у дистанційних турнірних боях, адже у них брали участь 14 команд з усієї області, котрі мали змогу позмагатись знаннями з вірусології та мікробіології, детально познайомитись з імунною системою як тварин, так і людей, та навіть розробити свій план дій для того, аби перевести життя у віртуальну реальність. Незважаючи на те, що володимирській команді, котра складалась виключно з учнів ЗОШ №5,  не вдалось з півфіналу пробитись до фіналу,  вчительки біології Жанна Молочковська та Ірина Шумчук не засмутились, адже цей досвід для дев’ятикласників був дуже корисним і тепер чимало з них планує продовжити наукову діяльність у цій сфері.

Комікси від посла Бельгії та дистанційний борщ

Торік улітку ЗОШ №5 уперше долучилась до освітнього волонтерського проекту GoCamp, в якій волонтери з усієї планети навчають школярів іноземним мовам. До школи завітав волонтер з Іраку Джамал Абдурахман, з яким діти спілкувались протягом двох тижнів в англомовному таборі. Цього року заявка школи на участь у  GoCamp знову отримала схвальну відповідь, проте через пандемію проект відбувся в онлайн-режимі, втім, діти мали нагоду поспілкуватись із більшою кількістю волонтерів та іншими цікавими співрозмовниками.

GoCamp 2020 онлайн був пілотним проектом з англомовними волонтерами, який ініціювала громадська організація  GoGlobal. У дистанційному англомовному таборі брали участь восьми- та дев’ятикласники ЗОШ №5, котрі мали нагоду спілкуватись у спеціально створеній групі у соцмережі із іноземними волонтерами. Діти мали кілька онлайн-зустрічей із волонтером з Франції, але найактивніше з ними працював вчитель англійської мови з Курдистану Арам Ібрахім, який згодом долучив до табору волонтерку з Єгипту Нурсієн Мостафу.

З волонтерами діти спілкувались на різноманітні теми – розповідали про свої країни, ділились кулінарними рецептами національних страв, особливо цікавило волонтерів, як готувати український борщ, а також обговорювали подорожі, спорт, шопінг, здоровий спосіб життя, плани на майбутнє тощо. Після закінченню кожного заняття діти лишали свій позитивний фідбек волонтерам у вигляді повідомлень у телеграмі.

Крім того, під час табору діти брали участь у мотиваційних розмовах з послами Норвегії, Бельгії та Австрії в Україні. Амбасадори розповідали про свої країни та їхній шлях до успіху. Після кожної лекції між учасниками проходили ігри на навчальній платформі Kahoot. Під час однієї з ігор 9-класниця Марія Ряба ( на знімку) посіла друге місце. Приємним сюрпризом для школярки стало те, що з нею зв’язались з посольства Бельгії, аби дізнатись її адресу, на яку невдовзі надійшов лист, підписаний послом  Алексом Ленартсом та дві книги з коміксами.

Вчителька іноземної мови Тетяна Тарасюк,  з чиєї ініціативи школа №5 долучилась до проекту, переконана, що подібні заняття з носіями англійської мови мотивують дітей вивчати цю міжнародну мову спілкування більш поглиблено.

«Посилка успіху» для цікавих уроків фізультури

Щороку ЗОШ №5 ім. А. Кореневського бере участь у проектах Фонду Кличка, завдяки яким старшокласники набувають нових знань у «Школі успіху», реалізовуючи потім власні локальні проекти неформальної освіти. Не відстають від них і вчителі – цього року школа вдруге  долучилась до проекту «Посилка успіху», завдяки чому нещодавно отримали від Фонду Кличка величезний пакунок зі спортивним інвентарем.

Вчителька англійської мови Вікторія Баран торік викладала у школі фізкультуру, тож коли отримала пропозицію взяти участь у проекті, погодилась, заручившись підтримкою колег. Каже, що анітрохи не шкодує, адже набула чимало цікавого досвіду та нових знань. Засмутило тільки те, що замість трьох днів очного навчання у Києві, тренінги проводились у дистанційній формі з 1 червня по 15 липня. Тож довелось навіть здавати уже придбані квитки до столиці.

«Аби подати заявку на участь, мені потрібно було вкластись у дедлайн, адже на зйомку відеоролика, заповнення анкети та написання мотиваційного листа мали  лише три дні. Завдяки підтримці колег, швидко впоралась і в результаті була відібрана серед більш ніж тисячі заявок, потрапивши до двох сотень учасників», – зазначила Вікторія Баран.

Протягом червня вчителі фізичного виховання з усієї України пройшли інтенсивний онлайн-тренінг, наповнений лекціями від провідних фахівців та тренерів України та практичними завданнями в командах з менторами. Всього у проекті було дев’ять9 теоретичних модулів, на яких спікери задавали домашнє завдання. Зокрема, це були цікаві ігри та нові вправи для дітей. Про виконання домашніх завдань учасники надавали організаторам відеозвіт. За словами Вікторії Баран, їй найбільше сподобались тренінги із психології та командної роботи.   

«Учасники проекту мали можливість поліпшити навички командної роботи, зійшовши на Еверест протягом інтерактивної бізнес-симуляції. Завдання полягало в тому, щоб разом зі своєю командою віртуально досягти вершини, при цьому спільно  обговорюючи кожен крок, вирішуючи певні питання чи проблеми і аналізуючи після гри поведінку один одного. Це завдання дало можливість попрактикувати своє вміння працювати у команді та взаємодіяти із кожним її членом, щоб потім застосувати  це на своїх уроках і розвинути у своїх учнів», – розповіла Вікторія.

Отож, завдяки участі у проекті спортивний інвентар школи №5 поповнився трьома новими футбольними та двома баскетбольними м’ячами, фрісбі, гімнастичними килимами, наборами тенісних ракеток та бадмінтону, спортивними фішками та швидкісними скакалками, якими вже користуються на уроках фізкультури.

Тетяна ІЗОТОВА.

 

 

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

13 − чотири =