На головну Новини Місце зустрічі – село дитинства та юності

Місце зустрічі – село дитинства та юності

82

   Школа – це величезний Всесвіт, в якому є два центри – вчитель та учень. Саме вони перетворюють звичайну будівлю під назвою «школа» в особливий, бурхливий, галасливий, але добрий будинок, у якому з кожним роком одні стають розумнішими, інші – мудрішими. Всі разом – ближчими і ріднішими один одному. Саме в цьому всі переконалися  минулої суботи, коли відзначали золотий ювілей Зорянської  школи. Нині – комунального закладу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів села Зоря Устилузької міської ради Волинської області». Випускники багатьох років повернулися в рідне для них село, у рідну школу.  Свого часу тут навчалися діти з Білина, Селисьок, Турівки, Заболоття, Ворчина та Зорі.

Освітній заклад радо та з теплотою зустрічав  своїх вихованців. На вході привітними посмішками вітали гостей одні з наймолодших випускниць  Христина Ткачук та Єлизавета Колпакова, які пропонували засвідчити підписом на «дереві поколінь» свою присутність, а ті, у свою чергу, отримували на згадку про свято маленькі сувеніри – дзвоники-символи.

- реклама -

Після цього було не просто очікування свята, а обійми, дружні поцілунки,  сльози радості. Принесено багато фотографій пережитих років. Вручено рідній школі немало подарунків. Записано безліч приємних спогадів та поздоровлень у «Книзі відгуків та побажань».

50 років минуло з того далекого 1968 року, відколи вперше переступили поріг школи учні. На що вони сподівалися тоді? Про що думали? Що згадують нині, коли минуло стільки часу?

Спогади огортають душу… Сльози навертаються на очі… Смуток, і водночас радість, переповнюють серце…

Згадали першого директора Володимира Степановича Демчука, учителів Тимофія Тимофійовича Троцюка, Віру  Денисівну Капусту, Надію Прокопівну Прокопюк, Ангеліну Олександрівну Демчук, Євгена Себастіяновича Гуза. Вони були першими. А далі – нові й нові. За весь час існування школи – понад 110.

Згадалися однокласники. Їхні обличчя дивилися з фотографій. Стареньких, потертих, але таких милих серцю. Було й живе спілкування, адже немало давніх друзів зустрілося на святі, а навчалося за всі 50 років аж 852 учні. Приємно було бачити нам, учителям та учням, найстарших, наймудріших, найвідповідальніших випускників, яких  прибуло найбільше.

Концертною програмою учні та вчителі спробували зацікавити кожного. Було запропоновано увазі  учасників свята відеоролики з фотографій шкільних років, різноманітні презентації з життя школи колишньої та сьогоднішньої, виступи учнів із цікавими номерами: піснями, сценками, гуморесками, віршами, іграми з глядачами. Залишивши осінні сільські роботи, підготувала виступ і вокальна група «Зоряночка». Своїм чудовим співом зачарувала, виконуючи пісню «Сонечко встає…» Важко було кожному з нас утримуватися, щоб не підспівувати знайомі рядки. Приємні слова-побажання почули від директора Миколи Сергійовича Шевчука, який, до речі, теж є випускником школи, та гостей – сільської старости Валентини Василівни Томчук, заступника голови Устилузької міської ради Світлани Євгенівни Дубицької та депутата районної ради Павла В’ячеславовича Карпюка.

Зорянська школа може пишатися усіма вчителями та учнями, які протягом багатьох років працювали та навчалися тут, а у суботу примножили святковий настрій своєю присутністю. Дякуємо вам! Приходьте знову і знову.

Наталія ТКАЧУК,

учениця та вчитель Зорянської школи.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

2 × 1 =