Новини

«Молочну революцію» відстрочили, утім, змін не уникнути

Архів
25 переглядів

Від кінця минулого року, коли з’явилась інформація про те, що з 1 січня селяни не зможуть реалізовувати своє молоко для молокопереробних підприємств, ця тема постійно «на слуху». Згодом введення нових стандартів таки відстрочили до 1 липня 2018 року. Утім селяни, для яких молоко є основним джерелом прибутку, досі не знають напевне, яка доля чекає на сировину, котру виробляють їхні рогаті годувальниці.

  Чому так сталось і навіщо це потрібно?

   Те, що невдовзі в Україні зникне таке поняття, як «молоко другого сорту», регламентується вимогами Угоди про асоціацію з Євросоюзом, котра передбачає введення нових технічних правил та вимог щодо сировини. Це потрібно для того, аби підприємства отримали можливість виходу на міжнародний ринок.

Підвищити якість української «молочки» намагаються останній десяток років. Ще у 2005 році, коли Україна вирішила долучитися до Світової організації торгівлі, вона взяла на себе зобов’язання поліпшити безпеку продуктів харчування тваринного походження. Однак для вирішення цього питання потрібна була політична воля. Ніхто не хотів брати на себе відповідальність за непопулярні серед багатьох українців рішення.

Наразі в Україні з 1997 року діє ДСТУ 3662-97 «Молоко коров’яче, незбиране». І саме на виконання міжнародних зобов`язань ще з 1 січня 2017 року мали вступити у дію нові технічні умови – для цього розроблено проект ДСТУ 3662-201 «Молоко – сировина коров’яче. Технічні умови». Втім їх відразу відстрочили до 1 січня 2018 року, а згодом продовжили ще на півроку через неготовність виробників.

   – Ніхто не відмовляється від молока селян, яке займає зараз трохи менше половини усього молока в Україні, що йде на переробку, – запевняє начальник відділу розвитку галузей рослинництва та тваринництва управління агропромислового розвитку Володимир-Волинської РДА Світлана Мазурок. – Мета цих змін – зробити так, аби дрібний виробник не постраждав. Адже це ніяк не вплине на великі аграрні підприємства, які утримують сто і більше корів, адже стандартів ЄС вони дотримуються і їхня молокосировина йде, в основному, екстра класу. Уряд   пропонує підвищувати  якість «людського» молока з допомогою створення обслуговуючих кооперативів, яким надаватимуть кредити і компенсацію на вартість обладнання.

   Що ж не так із селянським молоком?

Новий ДСТУ визначає три сорти молока для харчової промисловості: екстра, вищий і перший. Основними відмінностями між сортами молока є загальна бактеріальна забрудненість, кількість соматичних клітин і кислотність. Молоко більшості селян, яке належить до другого сорту, вважається занадто забрудненим бактеріями, порівняно зі стандартами ЄС. Наразі у молоці другого ґатунку допускається бактеріальна забрудненість до 3000 тис./см. куб. та кількість соматичних клітин до 800 тис./см. куб. За новим стандартом максимально допустима бактеріальна забрудненість молока, як і кількість соматичних клітин, складає 500 тис./см. куб.

Крім того, є чимало інших нюансів у виробництві, що можуть вплинути на якість продукту. До прикладу, молоко може й не контактувати з повітрям, але недостатньо вимите обладнання зробить свою гидку справу, і до молока доведеться додавати інгібітори . Держстандарт, як і раніше, не допускає наявність у молоці мийно-дезінфікуючих засобів, консервантів, формаліну, соди, аміаку, пероксиду водню, антибіотиків тощо. Молоко після доїння повинне бути охолоджене до температури 6°С. Строк його зберігання за температури 4°С повинен бути не довше 24 годин, а за температури від 4 до 6°С – не довше 18 годин.

   Як відзначають фахівці галузі, молоко другого ґатунку не придатне для виробництва молочних продуктів нормальної якості. Утім, його закуповують, воно йде в переробку, і ми потім його споживаємо у вигляді кінцевого продукту. Експерти  кажуть, що отримати молоко першого ґатунку в індивідуальних господарствах можна, але для цього потрібно створити необхідні умови. Якщо немає доїльного апарата й не забезпечено нормального санітарного стану приміщення, де утримується худоба, – цього досягти нереально. Адже іспит з групи чистоти і з бактеріального осіменіння таке молоко не складе.

   Вища якість – вища ціна

Отже основні критерії, які впливають на якість: правильно відібране молоко, зберігання та транспортування до переробника. Підвищення якості та безпеки  сировини тягне за собою модернізацію, яку, аби провести, особливо у селянських підсобних господарствах, потрібні дотації. Робити це мають і держава, і органи місцевого самоврядування, і переробні підприємства, адже сам селянин не потягне.

Тому вихід для приватних домогосподарств – об’єднуватись, створюючи обслуговуючі кооперативи. Частину витрат на необхідне обладнання має компенсувати держава, адже кошти потрібні чималі – одне лише устаткування для охолодження та зберігання молока коштує близько ста тисяч гривень. У Володимир-Волинському  районі уже були створені два кооперативи, але, трохи попрацювавши, змушені були закритись. Світлана  Мазурок каже, що проблема в обох випадках була у тому, що люди так і не змогли згуртуватись. Отже саме людський фактор може стати на заваді в ефективності молочних кооперативів. Утім галузеве управління РДА вже розпочало роботу з людьми, котрі можуть бути кістяком для створення кооперативів.

В той же час у Мінагропромі  зазначають, що для звичайних селян перейти на нові стандарти, підвищивши якість з другого сорту до першого, буде нескладно: потрібно лише дотримуватися гігієни персоналу і тварин (мати чисті сараї і одяг, дезінфікувати руки і ємності для доїння тощо), а також забезпечувати ветеринарний нагляд за коровами. Щоб отримати найякіснішу сировину, фахівці радять також використовувати доїльний апарат або установку та дезінфікувати їх після кожного застосування.

Дрібні молоковиробники очікують, що перехід на новий стандарт допоможе вирішити питання із ціноутворенням. Адже ціна молока на роздрібному ринку зростає, тим часом як закупівельна вартість – падає. Забезпечивши високу якість молока, фермери зможуть продавати сировину на переробку дорожче, а отже, отримувати більший прибуток. До прикладу, якщо вартість молока другого ґатунку складає 5 гривень, то за сировину екстракласу просять удвічі більше.

Про реалізацію молочних продуктів на ринку мова наразі не йде, тобто продавати його з рук селяни все ж таки зможуть. Звісно ж лише після того, як пройде перевірку ветеринарної служби, котра працює на ринку. Існує також думка, що придбане у людей молоко другого сорту, використовуватимуть у нехарчовому виробництві. До прикладу, для виробництва казеїну і , можливо, сухого молока.

Не вірить у те, що ціну на молоко селян буде збільшено, навіть зі зростанням його якості, свійчівська господиня Світлана Горолюк.

   – Навіть якщо пройтись по селу, то навряд чи вдасться скластися на очисник, а якщо буде таке обладнання, то молоко може йти першим і навіть вищим сортом. Думаю, що молокоопереробники допомагатимуть селянам  із придбанням обладнання, адже вони зацікавленні і надалі приймати молоко від населення за безцінь. Тобто для простих людей навряд чи щось зміниться, – припускає жінка.

У тому, аби якість селянського молока підвищувалась, зацікавлені і самі переробники, які не готові втрачати своїх постачальників. Відтак Рожищенський сирзавод уже розпочав підготовчу роботу зі сприяння населенню щодо доведення молока до першого ґатунку та за власні кошти закуповує холодильне обладнання для господарств населення.
– Наше спільне завдання – провести роботу з власниками індивідуальних господарств, щоб покращити фізико-хімічні та мікробіологічні показники молока, ‒ наголошує директор ТДВ «Рожищенський сирзавод» Ігор Полторак.

   Урядові ініціативи для розвитку тваринництва

  Цьогоріч уряд виділяє на підтримку аграрного сектора країни понад 6 мільярдів гривень. Ці кошти мають сприяти нарощенню обсягів сільськогосподарського виробництва, збільшенню поголів’я і здешевленню утримання худоби та техніки для аграріїв, стимулюванню садівництва і виноградарства, а також розвитку фермерства в Україні. Передбачається, що завдяки урядовій ініціативі доля фермерських господарств в структурі АПК України може збільшитись вдвічі.

Досягнути цієї мети сподіваються шляхом надання пільгових кредитів, збільшення дотацій, здешевлення сільськогосподарської техніки та зростання компенсацій за обладнання. Приміром, держава компенсуватиме 25 відсотків  вартості техніки великим сільгоспвиробникам , а фермерам – 40 відсотків.

Чотири мільярди гривень направляє уряд на розвиток українського тваринництва. Підтримка надаватиметься як агровиробникам, так і для громадян, які утримують молодняк ВРХ. За кожну молочну корову селянин отримуватиме  2500 гривень на рік трьома траншами. Агровиробники, які утримують молочних корів, отримають 1500 гривень на голову молочної корови  двома траншами. До прикладу, нині  жителі Володимир-Волинського району, які мають три і більше корів, згідно обласної та районної програм розвитку АПК, отримують  на рік всього  по 300 гривень на кожну тварину.

   Ключовим напрямком державної підтримки у 2018 році стане створення молочних кооперативів, що дозволить змінити технології доїння та зберігання молока, а значить, дасть можливість виробникам отримувати більший дохід.   Для обслуговуючих кооперативів сімдесят відсотків витрат на придбання обладнання  має компенсовувати держава.

Сільськогосподарський  обслуговуючий кооператив є неприбутковою організацією, члени якого мають спільну мету – доведення молока до товарної кондиції і збирання великої партії для реалізації. Прибуток від реалізації молока йтиме повністю людям, лишається лише певна частка на обслуговування обладнання або ж оплату праці відповідного персоналу.

  – У цих змінах та нововведеннях наразі багато невідомого, – каже начальник відділу розвитку галузей рослинництва та тваринництва Світлана Мазурок. – Адже в бюджеті передбачені кошти на підтримку АПК, але механізм їх  використання і досі в процесі розробки. Тож чекаємо з дня на день відповідних розпоряджень та роз’яснень, адже питань наразі більше, аніж відповідей.

   Поки реформи запрацюють, на селі не залишиться корів?

З 2005 року виробництво молока в Україні скоротилось майже на 25 відсотків, а поголів’я корів зменшилось більш ніж на 45. За статистикою, українці споживають молоко та молочні продукти майже удвічі менше за встановлену МОЗ норму і майже на 43 відсотків менше за європейців, у яких вимоги до якості продукції дуже високі. Українському молочарству потрібні зміни, і підприємці покладають на них великі надії.

Депутат Оваднівської сільради Микола Кузьмич  працює ветеринаром у дільничній лікарні ветмедицини. Доглядає за худобою, як  на роботі, так і удома, адже утримує чимале господарство. Попри те, що має чотири викосокодійні корови, які доїть лише апаратом, каже, що за теперішніх цін на молоко, продовжувати цю справу, невигідно.

– Не проти і далі виробляти молокосировину, якби ціна була не меншою, аніж 8 гривень за літр. За таких умов був би сенс і збільшувати поголів’я худоби, – розмірковує чоловік.

Пан Микола розповідає, що  в Овадному не бачили приймачів молока вже понад чотири роки. Тож місцеві, які ще мають декількох корів, возять свої молокопродукти до райцентру або ж до сусідніх сіл. Що ж до поголів’я великої рогатої худоби, то воно нині катастрофічно знижується – якщо  десять років тому сільська череда в Овадному  складала близько семи десятків корів, то нині їх ледве до двох дотягує. Така ж ситуація і в інших селах.

  – Коли почали збирати молоко, то мали понад тонну молока на день. Раніше в Свійчеві були чотири черги на пасовисько, а залишилось лишень дві. Наша черга  була найбільшою і ще чотири роки тому налічувала 120 голів, нині ж скоротилась на третину, – каже власниця молокозбирального пункту Світлана Горолюк.

Основна маса людей від Красноставу до Свійчева завжди жила з худоби, утримуючи щонайменше по дві-три корови. Нині ж у Красноставі зі 160 корів залишилась 61. Люди перестають займатись сільським господарством, від якого мало прибутку та великі мозолі, та, натомість, виїжджають до Польщі або ж влаштовуються працювати на курники. Також корів утримують переважно старші  люди, яким стає щоразу важче доглядати за худобою, а молодь  такою справою займається неохоче

Підозрюють селяни  молокопереробників і в певних махінаціях, адже останні постійно намагаються збити і без того низьку ціну, мотивуючи або низькою жирністю чи «не такою» кислотністю. Якщо торік узимку молоко приймали по 6 гривень, то нині ціна, така ж як і влітку – 5 гривень за літр.

Микола Кузьмич каже, що перед новим роком йому телефонувало чимало людей, схвильованих тим, що невдовзі  молокопереробники не прийматимуть молока. Ця ситуація «на руку» тим же молокопереробникам, адже тепер люди користуються останніми місяцями, коли їхня корова ще може принести якусь копійку, особливо не нарікаючи на низьку ціну, що тримається іще з літа.

Світлана Мазурок зазначає, що вплив держави на ціноутворення невеликий. Єдине, що можна зробити, за умови, якщо всі підприємства, котрі закуповують молоко на території району, різко знижують ціни, звернутись в Антимонопольний комітет. Торік уже було таке звернення від Володимир-Волинського профільного управління, утім віз і нині там.

Питання, яка доля чекає сотні тисяч українських корівок, поки залишається відкритим. Якщо їх будуть масово відправляти на забій, молочне стадо взагалі зійде нанівець, а на його відновлення можуть знадобитися роки, попереджають експерти. Залишається сподіватись, що зміни у молочній галузі все ж таки стануть економічним стимулом, а не адміністративним примусом.

Тетяна ІЗОТОВА.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up