Традиція оберігати свою сім’ю, родину, село, батьківщину закладено в генетичному коді кожного українця. Таку роль відігравали не тільки люди, а й предмети-символи з давніх-давен. Хрести-обереги, фігури, як їх називали у народі, прикрашені квітами, стрічками, стояли на початку сіл, селищ, роздоріж, захищаючи від ворогів, природних катаклізмів.
У Бубнові теж стояв великий дерев’яний хрест . Але дощі, сніги, спека зробили свою справу і він втратив естетичний вигляд. Молодь села вирішила оновити сільський оберіг. Два роки поспіль юнаки і дівчата ходили на різдвяні свята з вертепом, водили козу і зібрали для цього 10 тисяч гривень. Довгий час шукали зразок , який би сподобався всім. Потім знайшли майстра , який виконав складний кований візерунок. Чоловіки-майстри погодились власними силами в гарячий передвеликодній час закріпити святиню на старому місці – на роздоріжжі доріг у напрямках Іванич і Руснова. На три з половиною метра ввись піднявся оберіг, ніби додав молодої сили нашому селу.
На другий день Великодня священик отець Василь освятив хреста. Жінки прикрасили стрічками, висадили квіти. Слова вдячності лунали до молоді села з уст священика. Отець назвав кожного поіменно, бажаючи многії літа . Радість і гордість за сільську юнь переповнювала серця присутніх, за їхнє правильне рішення. Де б доля не закинула наших дітей, їх внесок у розвиток рідного села, у розбудову держави вже почався тут. І стоїть наш новий хрест, наш оберіг, як символ майбутнього, символ того, що ми виховали справжній патріотів України.
Леся СТЕПАНЮК,
директор будинку культури села Бубнів.
