Уродженець Хобултови, активний краянин, ентузіаст з дослідження минувшини Володимирщини Петро Голячук не раз ставав героєм газетних шпальт. Його захоплива біографія варта окремого роману, втім, власну книжку чоловік присвятив історії Володимира, майстерно й цікаво вписавши її в контекст всеукраїнської. Нещодавно презентація історико-хронологічного нарису Петра Голячука «Володимир: історія міста в житті України» відбулася у стінах історичного музею ім. Омеляна Дверницького – установи, співробітники якої також долучилися до роботи над виданням. А згодом і нам випала нагода познайомитися з цією чудовою працею.
Та спершу варто бодай коротко нагадати читачам про її автора. Петро Голячук народився на Володимирщині, початкову школу закінчив у рідній Хобултові, а потім навчався у восьмому спецкласі школи №2 та в технікумі механізації сільського господарства. Після завершення навчання пішов на строкову службу, а одразу звідти – знову на студентську лаву – до військово-медичної академії у тогочасному Ленінграді. Отримав фах лікаря-психоневролога й успішно практикував як удома, так і за кордоном.
Зокрема, у складі групи радянських лікарів перебував у відрядженні в Лаосі, В’єтнамі та інших країнах. Там не лише познайомився із багатющою й екзотичною для нас тамтешньою культурою, але й усвідомив тісний зв’язок із рідним краєм, відчув бажання вивчати його, писати про нього, розповідати молоді. У відставку вийшов з посади начальника медичної служби 14-ї повітряної армії.
Загалом же майже 40 років життя Петро Голячук провів на Львівщині. Працював завідувачем відділення у військово-медичному клінічному центрі Західного регіону. Викладав ряд дисциплін на православному факультеті духованого освітнього закладу. Зокрема, 12 років був викладачем історії України. І цей досвід, каже, суттєво вплинув на його світогляд.
Повернувшись із дружиною до Володимира, Петро Голячук наважився здійснити свою мрію – написати книжку про княже місто. У цьому його підтримали і працівники історичного музею, з яким у чоловіка виникли дружба і співпраця. Петро Прокопович та його дружина Алла Миколаївна не раз поповнювали музейні фонди цінними речами з особистих архівів
– давніми вишиванками, намистами, вишитими картинами, світлинами тощо.
Тож музейники охоче долучилися до втілення ідеї Петра Голячука. Директор установи Володимир Стемковський та наукова співробітниця Ганна Доскоч виступили науковими та літературними редакторами видання, а віршований епіграф книжці подарував Богдан Янович. Збираючи матеріали, автор користувався не лише музейними фондами, а й архівами та роботами з історії міста із власної книгозбірні.
«Я хотів написати не просто книжку про історію, а створити щось справді корисне для молодого покоління. Таке, що згодиться абітурієнтам до вишів, які в рамках ЗНО обов’язково складають тести з історії України, і водночас розповість про Володимир, про його місце в загальній хроніці подій. Зробити таку «шпаргалку», якою молодь могла б активно послуговуватися», – ділиться Петро Голячук.
Завдання доволі амбітне, адже автор постановив собі охопити всю історію, від доби палеоліту, коли на території Волині, Житомирщини, Приазов’я, Придніпров’я і Криму з’явилися перші відомі сучасним історикам сліди людини, й аж до початку 2023 року. І, як читачка, зауважу, що з цим завданням він впорався достойно.
У своїй книжці Петро Голячук дійсно зібрав хроніку найважливіших подій в історії України (якою справді зручно буде користуватися школярам та студентам), а в неї органічно вплів цікаві факти й події, що стосуються безпосередньо Володимира та околиць. При цьому цитуючи джерела – від давніх літописів до досліджень науковців.
Так, скажімо, з його книжки ми дізнаємося, що під час татаро-монгольської навали на місто у 1241 році, як пишуть літописи, «ніхто Володимирі у не зостався живий. Церква святої Богородиці, Василівська та інші церкви переповнені тілами мертвих». На 1569 рік, коли було укладено Люблінську унію й створено нову державу – Річ Посполиту, а Володимир поступився Луцьку у статусі столиці краю, у місті будувалися кам’яні монастирі, що належали різним католицьким чернечим орденам, і загалом налічувалося близько 500 будинків. А, наприклад, в 1794 році, коли було засновано Одесу, у Володимирі сталася велика пожежа.
Завдяки такій чіткій і ретельній систематизації ми, володимирчани, чи не вперше отримуємо досить яскраву, об’ємну і, головне, послідовну та цілісну картинку життя міста у різні періоди й епохи. Можемо прослідкувати, як Володимир із княжого міста й столиці князівства перетворився на провінційне містечко на окраїні імперії. Уявити, як тут жили люди в добу Великого князівства Литовського і під час Першої світової війни.
Нехай ця хроніка не є вичерпною (складно вмістити в об’єм книжки до 200 сторінок всю багатовікову історію України), та вона розповідає про головні події, часто – у світовому контексті, а отже, допомагає скласти цілісне і, що важливо, вільне від ідеологічних нашарувань, від яких після радянського періоду ще досі подекуди позбувається українська історіографія, уявлення про минуле України й українців, розвиток нашої державності й боротьбу за неї.
Боротьбу, яка триває й досі, що зумів підкреслити автор, включивши у свою книжку події сучасності, зокрема російсько-української війни. Для Петра Голячука ця тема особливо важлива, адже незалежність і волю України зі зброєю в руках відстоюють його сини й онуки.
Тож не дивно, що на презентації в історичному музеї, де зібралося стільки людей, що їх заледве умістив просторий експозиційний зал, звучали щедрі подяки автору книжки і линули схвальні відгуки. Петро Голячук передав примірники видання «Володимир: історія міста в житті України» у бібліотеки Володимирщини, аби та молодь, якій найперше й призначена книжка, могла активно нею послуговуватися.
А ми зауважимо, що прочитати її буде цікаво й корисно всім, хто захоплюється історією Володимира, любить зазирати у минуле і досліджувати його глибини. Адже у книжці Петра Голячука ви знайдете факти, яких, можливо, досі не зустрічали, й поглянете на наше тисячолітнє місто по-новому.
Віталіна МАКАРИК
