Намальований у форматі коміксу, він розповідає про найважливіші віхи з життя Анни Ярославни, київської княжни і королеви Франції. Над його створенням працювало 14 художниць з різних куточків України, серед яких – і наша землячка, викладачка педколеджу імені А.Ю.Кримського Тетяна Токарєва-Асмолкова.
Ідею цього проекту, розповідає Тетяна, озвучила співробітниця Національного заповідника «Софія Київська» Ольга Панько у вересні минулого року. Вона запропонувала намалювати комікс із життя Анни Ярославни. І незабаром зголосилося 14 мисткинь, які взялися зобразити по одній сцені для цього проекту. Кожна з художниць дослідила біографію Анни Ярославни, а також той її етап, який вибрала для відтворення у коміксі. Роботи створювалися приблизно впродовж трьох місяців. Вперше виставку представили 14 лютого в музеї «Софії Київської» – у храмі, який для маленької доньки Ярослава Мудрого був рідним.
Жоден комікс не обходиться без тексту. Для «Мальованої стрічки» його написала відома українська письменниця Дзвінка Матіяш. Кожна робота відрізняється темою і технікою виконання. Але елементом, який об’єднує їх, стали написи однаковим шрифтом, які додала в уже готові зображення каліграфістка
Робота ТетяниТокарєвої-Асмолкової – фінальний «кадр» мальованої історії, вона має дві назви – «Слід» або «Плід». У такий спосіб художниця інтерпретувала значення Анни Ярославни у європейській історії, а також той слід, який вона лишила для прийдешніх поколінь. По центру картини – сама героїня історії, зображена в німбі – символі святості і вічного життя. «Я не хотіла вимальовувати портрет, – коментує мисткиня, – тому жінка на малюнку має загальні слов’янські риси». Поглядом вона зосереджена на символічному Дереві життя, Дереві роду. Руками підтримує і благословляє його на майбутні століття. Саме дерево, яблуня, зображене у колообізі чотирьох пір року: весняні гілки, які цвітуть, літні ваблять очі зеленню, восени – милують стиглими плодами, а з зимової гілки яблуко падає Анні на долоню. У такий спосіб Тетяна прагнула показати проминання років, віків і життя в цілому.
На передній план картини художниця помістила зображення трьох прапорів – українського, французького і Євросоюзу. «І Україна-Русь, і Франція були рідними для Анни. Євросоюзу, звісно, тоді не існувало, але не дарма її називають «Прабабусею Європи» – завдяки династичним зв’язкам рід Ярославни об’єднав багатьох європейських монархів, утворивши такий собі прообраз Європейської спільноти», – пояснює Тетяна. На задньому плані картини – два храми, Софія Київська, де Анна виховувалася у православних традиціях, і монастир святого Вікентія у Санлісі, який збудувала, будучи вже французькою королевою. До слова, вона так і лишилася православною, адже коли вінчалася із Генріхом І, він дозволив їй не приймати католицизм. Обрамлює зображення український вишитий рушник, який символізує те, що Анна через все своє життя пронесла рідні традиції.
Із проектом «Анна Ярославна. Мальована стрічка» художниці хочуть об’їздити всю Україну. З Володимира, де виставка експонується дише тиждень, вона вирушить далі по Волині, потім – на Рівненщину. На перспективу мають ще багато планів: «Звісно, хочеться завезти нашу Анну й до Львова, а в перспективі – і до Франції, в місто Санліс, де вона жила і заснувала монастир. Також про цей проект, художниць, які брали участь у ньому, і про те, якою вони бачать Анну Ярославну, хочемо створити буклет українською, англійською і французькою мовами».
Анна Ярославна не лише була важливою історичною постаттю, а й дуже цікавою особистістю. Про яскраві факти з її життя розповів на відкритті виставки викладач педколеджу Ігор Поліщук. Письменна дівчинка, юна княжна, закохана жінка, молода вдова, мудра королева – у всіх цих і не тільки образах змалювали Ярославну художниці. Відтак кожен відвідувач виставки може відкрити для себе свою Анну. А про те, якою її побачила наша землячка-художниця, красномовно свідчить її робота: «Для мене Анна – свята».
Віталіна МАКАРИК.
