У двох громадах Володимирського району оплакують Героїв, які віддали свої безцінні життя, захищаючи нас на фронті. Запам’ятаймо їхні імена!
Ілля Шамріцький (с. Верба, Оваднівська ТГ)
Два роки чекали рідні повернення Іллі додому. Хоч і знали вже, що вернеться на щиті, та хотіли бодай оплакати, провести на вічний спочинок у рідній землі. І ось через два роки юний воїн повернувся додому.
Іллі Шамріцькому був лише 21 рік. Молодий і сміливий, люблячий і турботливий син своїх батьків, відважний та відданий син України. Повномасштабну війну він зустрів у строю. Був морським піхотинцем, і в складі 36-ї бригади морської піхоти обороняв Маріуполь.
Ілля з побратимами відважно тримали стрій, хоча російські окупанти поливали місто вогнем з усіх видів зброї. Під час чергового авіаудару по металургійному комбінаті імені Ілліча, де українські захисники тримали оборону, життя нашого земляка обірвалося. Побратими розповіли рідним Іллі, як до останнього подиху він був вірним присязі і високому громадянському обов’язку. Та, на жаль, аж два роки довелося чекати, поки сім’я, друзі, знайомі, односельчани змогли гідно попрощатися з воїном.
У Героя залишилися батьки та сестра.
Віталій Каліщук (с. Губин, Затурцівська ТГ)
І знову лихо прийшло у Затурцівську громаду. Ставши на захист української землі від чужинців-окупантів, своє життя за неї віддав її мешканець Віталій Каліщук.
У мирний час воїн проживав у селі Губин Затурцівської громади. Чоловіка у громаді знали й поважали. Мужньо і відважно він став на захист України і був вірним воїнському обов’язку до самого кінця.
Свій останній бій військовий прийняв поблизу населеного пункту Подоли Куп’янського району Харківської області. У чоловіка залишилися дружина, діти, батьки.
Редакція видання «Слово правди» висловлює глибокі співчуття рідним і близьким полеглих захисників. Вічна шана і пам’ять Героям!
