Цього року Україна вперше офіційно відзначатиме католицьке Різдво. Встановлення 25 грудня вихідним днем забезпечує права значної частини населення на святкування за західною традицією, оскільки це відповідає їх релігійним та світоглядним переконанням.
– Дуже добре, що Верховна Рада і Президент Порошенко прийняли таке рішення, – каже настоятель римо-католицького собору Іоакима й Анни ксьондз Лєшек Кошляга. – Сприймаю це за початок нашої спільної молитви. Бо усі йдемо до церкви і кажемо: «Царице Небесна!» – чи українською чи польською звертаємося до Неї, але це одна Матір Божа. Думаю, цей крок нашої держави дуже важливий для людей римо-католицького віросповідання. А таких тут багато, бо так історично склалося, що змінювалися кордони, змішувалися родини. Тому треба дякувати Верховній Раді за це рішення.
Старенькі володимирські люди,наприклад, з родини Антонюків та Кореневських, розповідали, що їхня бабця була полька, а її чоловік – православний. То у їхньому домі казали: «Прийшло перше Різдво, друге Різдво…» Думаю, із католиками, які проживають в Україні, спільно святкуватимуть і православні. А пізніше вшануємо Різдво Господнє за старим стилем. Це таке мале чудо єднання, наша влада продемонструвала, як треба жити християнам. Це, безумовно, сприятиме і добрим стосункам між Україною і Польщею. Бо як би там не було, ці дві країни – як діти однієї матері, як два брати, їм треба постійно триматися за руки. Римо-католицька церква закликає молитися за мир для світу і України. Живемо у цій країні і нам треба молитися і все робити задля неї, аби і з нашого боку був внесок у її розбудову,- наголошує ксьондз.
У розмові отець Лєшек говорить про Україну як свою державу, пояснює: «Так, приїхав із Польщі, але кажу, що живу у себе, бо уже вріс у цю землю. Це не психологія, для мене все тут таке рідне, автентичне – коли іду своєю вулицею, знаю, чим живуть люди, що у кого сталося. Мої сусіди, тутешні батюшки – тепер ближчі брати, ніж рідний, з яким у нас одні мама й тато». А потім зізнається, що колись навіть Великому Отцю у Римі казав, що ми тут є початком для цілого світу, де можуть зустрітися і католики і православні.
Наприклад, у день Йосафата цього святого вшановували разом із римо- та грекокатоликами і 15 православних священиків. Цей канонізований католицькою церквою українець народився тут, на цій землі. Як казав колись покійний отець Сергій Депо, Йосафат там, перед Богом, споглядає на нашу землю і тому маємо молитися до нього, аби просив за нас Господа, розповідає ксьондз. Тому, на його думку, маємо цінувати свою рідну землю, бути патріотами і поважати релігійні переконання один одного.
– Я не політик, а священик. Але тут живу, життям цієї країни. Пам’ятаєте, хтось із американських президентів сказав: «Не питай, що тобі дала Америка, а скажи, що ти дав для Америки». То ж запитаймо кожен себе: «Що ти дав для України?» Чому, як прийшов час її захищати , молоді хлопці тікають до Польщі? Який же ти патріот? Мій дід чи вуйко, під час Другої світової війни, загинули в Аушвіці…
Католики, як і православні, мають давні традиції святкування Різдва. На святу вечерю, Вігілію, збирається уся родина або й кілька. Вечеря у святий вечір має бути пісною, готують12 чи більше страв – і рибу, і кутю, зо чотири сорти вареників, вушка (маленькі, дуже смачні, каже пан ксьондз, варенички із грибами) з червоним борщем, обов’язково компот із сушини, запікають коропа.
А починається вечеря завжди із так званого оплатка, це тоненький шматочок хліба, майже прозорий, схожий на гладеньку білу вафельку. На столі лежить сіно, хлібина і оплаток. Розпочинає вечерю молитвою найстарша людина, дідусь чи бабуня. Потім кожен просить у кожного пробачення, далі діляться оплатком, а потім споживають вечерю. Повечерявши, люди збираються до храму на нічну Божу службу.
Окрім центральної парафії у Володимирі, ксьондз Лєшек Кошляга опікується недавно збудованим костелом у Нововолинську. Називає його «малою дитиною», бо там ніколи не було католицького храму, однак, каже, є багато молодих людей і малих дітей, отже і надія на розвиток парафії. Маленька спільнота католиків є в Устилузі.
На запитання, чи багато людей очікується у соборі Іоакима й Анни на Різдво, отець Лєшек визнає, напевно, парафія не така велика, якою була колись. Але у це свято людей приходить у храм багато. Польсько-українські, православно-католицькі родини приходять одні до одних – це, на його думку, і є багатством християнства. Бо у цей час можна поспівати і на українській і польській мові. І помолитися. За мир і Україну.
Ірина НАДЮКОВА.
