Історія української опери, окрім відомої чи не кожному українцю Соломії Крушельницької, налічує чимало зірок і зірочок, які своїми голосами підкоряли світові сцени. До цієї плеяди належить і Ольга Лепка-Ястремська, одна із найяскравіших оперних співачок 1920-1940-х років.
Її ім’я маловідоме широкому загалу: подейкують, будь-які згадки про цю талановиту галичанку свідомо витирали з української історії Совєцькі спецлужби. Може, через її першого чоловіка, Андрія Лепкого, випускника Краківської академії мистецтв і чудового художника, який розписував храми Галичини, а під час Другої світової війни зник безвісти у Кракові. А може, через неї саму – жінку, яка виводила українську музику на сцени нью-йоркського «Таун-Холлу» та філадельфійської «Франклін-аудиторії» і доводила, що їй місце в одному ряду із Гайдном, Шубертом і Чайковським.
Піаніно з Парижа та навчання у Віденській консерваторії
Ольга Лепка-Ястремська, у дівоцтві Іванчук, народилася в 1906 році у селі Мразниця, що нині стало одним із районів міста Борислав на Львівщині. Зростала у великій сім’ї – аж семеро братів і сестер мала. Не відомо точно, чим займався її батько, однак йому було до снаги не просто родину прогодувати, а й подбати про освіту та розвиток дітей. Для маленької Олі він аж у Парижі купив піаніно фірми «KASPAR», і на цьому інструменті вона вдома опановувала музичну грамоту, вчилася грати.
Її талант оцінили не тільки рідні: Ольгу приймають на навчання до Краківської консерваторії. Згодом вступає до Вищого музичного училища ім. Миколи Лисенка у Львові, навчається в оперної співачки Лідії Улуханової. Львів 30-х років – це справжня оаза українського мистецтва, де живуть, творять і надихають виняткові таланти того часу. Ольга користується цим, аби вдосконалюватися як оперна мецо-сопрано. Вона бере уроки у провідного співака Адама Дідура, який 18 років виступав на сцені «Метрополітен-опера» у Нью-Йорку, а потім навчається у видатної оперної співачки Марії Сокіл. Після закінчення навчального закладу у Львові ще на два роки вступає у Віденську консерваторію і паралельно виступає з концертами в Австрії та Німеччині.
Цікаво, що весь цей час Ольга – вже одружена жінка. Однак шлюб не стає кліткою для її таланту, навпаки. Вочевидь, чоловікова підтримка дає можливість розвиватися, продовжувати освіту.
Концерт “вищого ґатунку” у Нью-Йоркському Таун-Холлі
Дебют Ольги на сцені Львівського оперного театру стає яскравою подією: вона виконує роль Оксани у ювілейній, тисячній виставі опери «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського. Далі – гастролі Галичиною, виступи на різних львівських сценах і на радіо, перемога у міжнародному конкурсі співаків у Відні. Українську співачку запрошують стати солісткою Віденської опери. І вона вже готова підписати контракт – але канадський посол в Австрії організовує для Ольги гастрольний тур Канадою.
Для Ольги Лепкої це запрошення стало щасливим квитком і буквально-таки врятувало її життя: в Америку прибула у лютому 1939 року, за пів року до початку Другої світової. І наступні десять років активно гастролювала Канадою та США, виступала на оперних сценах великих міст. А головне – своїм голосом доносила західній публіці глибину, красу і різноманіття української музики.
Серед найпомітніших її виступів – участь у постановці опери «Катерина» Миколи Аркаса за поемою Тараса Шевченка. Цю постановку у Нью-Йорку здійснив відомий композитор і диригент Антін Рудницький. У 1946 році Ольга, яка на той час вдруге вийшла заміж і вже мала подвійне прізвище Лепка-Ястремська, виступає на триденному Конгресі українців Канади. А 5 квітня 1949 року у нью-йоркському концертному залі «Таун-Холл» відбувся один із найбільших концертів Ольги Лепкої-Ястремської за кордоном. Вона виконувала композиції Скарлатті, Генделя, Шуберта, Верді, Гайдна, Чайковського, а також українських композиторів Барвінського, Людкевича й Чишка. Тодішня преса писала, що це був концерт вищого ґатунку, на якому звучали пісні шістьма мовами народів світу.
З роками Ольга виступала все рідше, але брала доволі активну участь в житті української діаспори та долучалася до концертів для спільнот українців. Як і чимало тих, хто став емігрантом у ті часи, до України більше не повернулася. Хоча дочекалася Незалежності і померла у 2002 році.
Пам’ять про Ольгу Лепку-Ястремську та її першого чоловіка Андрія шанують на їхній малій батьківщині. У музеї Івана Франка в його рідному селі Нагуєвичі є окрема експозиція, присвячена її творчості. І не дарма, адже в репертуарі оперної співачки з Борислава було чимало пісень на слова Івана Франка.
Віталіна МАКАРИК
