Не висихають сльози, рветься на шматки серце… Гинуть на полі бою та помирають від недуг наші хоробрі земляки, які взяли до рук зброю, щоб оберігати кожного з нас і захищати свою Батьківщину. Вони до останнього подиху боролися зі знавіснілими ворогами, які принесли на наші землі стільки біди та розрухи. Пам’ятаймо подвиг кожного захисника!
Віктор Паюк
(м. Володимир)
Болюча звістка сколихнула Володимир-Волинську громаду – захищаючи Україну, загинув старший солдат Віктор Паюк, 1988 року народження, повідомив у фейсбуці міський голова Ігор Пальонка.
Важко уявити, як змиритися з втратою дружині, котра дуже кохала свого чоловіка, як пережити це горе синові та доньці, які більше ніколи не скажуть: «Тату!». Але вони пам’ятатимуть, що їхній татусь став до лав Небесного війська, аби вже звідти оберігати своїх рідних та кожного з нас. В останню дорогу Героя провели у середу.
Як повідомляють на сайті міської ради уродженець села Заріччя Віктор Паюк мав за плечима кількарічний досвід служби за контрактом у 14-й ОМБр, яку змушений був покинути через важку травму ніг. Згодом працював охоронцем у Центрі професійної освіти, а у вільний час виконував будівельні та ремонті роботи на замовлення. Аби забезпечити свою родину, поїхав на роботу за кордон, звідки одразу ж повернувся, як тільки дізнався про повномасштабне вторгнення рф.
Спершу долучався до волонтерської діяльності та патрулювання міста, а коли отримав повістку, то, не задумуючись, став на захист України у складі протиповітряних військ ЗСУ. «Я не можу інакше, адже якщо всі будуть ховатись, то що тоді буде з нашою країною, що тоді буде із вами?» – говорив Віктор своїй дружині та водночас, наче щось відчуваючи, наказував їй бути сильною заради їхніх двох малолітніх дітей.
Оберігаючи рідних людей від зайвих хвилювань, військовослужбовець не розповів їм про те, що його відправляють на Курщину, сказав лише, що тепер виконуватиме завдання на Харківщині.
20 лютого Віктор Паюк загинув внаслідок мінно-вибухової травми, яку отримав під час ворожого штурму позиції українських військових, до останнього подиху залишаючись вірним своєму обов’язку та присязі. Рідні та близькі назавжди запам’ятають його як добру, щиру, працелюбну та люблячу людину.
Чин похорону воїна відбувся у храмі Віри, Надії, Любові та матері їх Софії, де зібрались рідні загиблого, його друзі, колеги, побратими, духовенство, представники влади, небайдужі мешканці громади.
Прощались із полеглим під акапельний супровід хористки, яка виконувала стрілецьку пісню “Журавлі” зі зворушливим “Чуєш: кру-кру-кру, в чужині умру, заки море перелечу, крилонька зітру…”
Поховали Віктора Паюка на Алеї Слави Федорівського кладовища.
Микола Менкунець
(м. Володимир)
У понеділок ще одна гірка звістка надійшла у Володимир-Волинську громаду. На Донеччині помер солдат Микола Менкунець, 1991 року народження.
Серце військовослужбовця, який воював на краматорському напрямку, зупинилось 21 лютого.
Віталій Кириченко
(м. Нововолинськ)
Болючої утрати зазнало шахтарське місто. Внаслідок захворювання зупинилося серце захисника Віталія Кириченка, 1994 року народження, повідомив очільник громади Борис Карпус.
«Згорьована матір, сестра, вся родина. Йому б ще жити і жити. Але безжальна війна вирішила по-своєму», – йдеться у дописі.
У неділю Героя провели в останню дорогу. Панахида і прощання з ним відбулися у Хрестовоздвиженському храмі, куди прийшли рідні, друзі, земляки воїна, щоб провести його в останню дорогу. Поховали захисника на кладовищі в районі 2-ї шахти.
Редакція «Слова правди» висловлює щирі співчуття рідним і близьким захисників. Вічна пам’ять і шана Героям!
