У тривогах, клопотах, стражданнях і гірких новинах спливають дні та ночі першого місяця 2024 року, а святкові миттєвості, сповнені магії, віри, надії, любові, залишилися вже у минулому грудні… Але саме у середині січня народилася славна дочка українського народу, непересічна особистість, чудовий фахівець своєї улюбленої справи, чуйна та обдарована людина, наша подруга, колега – Лариса Броніславівна Том’як, яку ми вітаємо і пошановуємо цим дописом.
Прийшла на світ Леся у родині галицьких інтелігентів, відданих патріотів-учит елів. Родина поневірялась і страждала у часи «совєцької окупації», а потім – війна, і опісля мама з донями переховувалась по людях, а тато перебував на засланні. Згодом сім’я возз’єдналась і оселилась у славнозвісній Коломиї.
Обдарована юнка здобула прекрасну освіту, зокрема і музичну. Навчаючись на факультеті іноземних мов Львівського університету ім. Івана Франка, вона познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком – красенем-волинянином Іваном, з яким створила чудову викладацьку родину, в якій народилась і виховувалась дочка Оксана. Вона є гордістю не лише матусі, а й усієї нашої громади, бо багато років поспіль, а особливо під час війни, невтомно здійснює дієву волонтерську допомогу військовим та іншим родинам, цивільним у постраждалих районах, дітям. За що їй усі щиро вдячні.
Про Оксану можна писати цілу книгу… Науковець, перебуваючи за кордоном з метою своїх і чоловікових досліджень, вона зуміла об’єднати українську спільноту у Лейпцігу, є душею та керівником української недільної школи для дітей та їхніх батьків «Намисто» при греко-католицькій церкві, діяльність якої не обмежується лише вихованням та навчанням, дозвіллям, а й блискуче презентує українські обряди, звичаї, багату культурну спадщину. Постійно збирає Оксана кошти на потреби ЗСУ, лікарень, сиротинців, дитсадків України, зокрема і для нашого, Володимирського, ТМО.
Усе своє багате на події та, на жаль, скорботи життя Лариса Броніславівна присвятила вчителюванню у 6-й, потім 3-й школах міста Володимира, навчала англійської мови три покоління його мешканців. Блискуче володіючи іноземною мовою, вміло передавала свої знання. Її випускники із вдячністю згадують свого улюблену педагогиню і часто нині звертаються за порадами чи потребами до Лариси Броніславівни. Серед них – багато знаних викладачів англійської мови, прекрасних фахівців своєї справи.
А ще, працюючи вчителькою, Лариса Броніславівна очолювала методичне об’єднання педагогів школи, міста, була його «душею», організовувала та втілювала в життя незабутні поїздки вчителів у Карпати, в які вона залюблена з дитячих літ. Ми згадуємо наші пісні біля гуцульської втри, походи в гори, купання в гірських потоках, наш неповторний туристичний побут з наметами, польовою кухнею, з конкурсами, виставами, концертами – як найкращі моменти у житті колективу з родинами.
А ще Лариса Броніславівна має абсолютний музичний слух і прекрасний голос, любить поезію, спів, квіти. Ерудована, щира, гостинна, вона пригощає смаколиками не з крамниці, а власного приготування: пече неперевершені тістечка і торти.
Зазнавши болісних втрат і переживань, наша колега залишається чуйною та співчутливою до страждань і болю інших. Доброта їй притаманна щира, справжня, а не показна, як і почуття патріотизму, сили духу. Ми вчились у неї оптимізму, віри у Перемогу та щасливе майбутнє нашої держави.
Працелюбність, енергія, творча натура Лариси Броніславівни дивує, захоплює та надихає! Тож віншуємо її та побажаймо від усього читацького загалу здоров’я, здійснення задуманого та омріяного. Многая і благая літа!
Олена ГАВРИЛЮК,
колега.
