На головну Війна Незабутнє, припорошене віддаллю років

Незабутнє, припорошене віддаллю років

38

…Полюбіть же Україну вірним серцем сина,

Адже матір в усім світі лиш одна, єдина!

- реклама -

   Людмила Патлашинська

Весною прийшла на білий світ Людмила Сильвестрівна Патлашинська. Сталася ця подія 90 років тому на Волині в селі Брани Горохівського району. Як квітень буває із сонцем, теплом і водночас із снігом, холодом, так і її життя було сповнене природного і творчого відлуння.

Сорок років присвятила себе учням. Віддавала всі свої знання і любов. Викладала українську мову і літературу у школах міста Володимира, з них двадцять у СШ №2. Вийшовши на пенсію поринула у громадську та політичну діяльність. Пані Людмила подарувала нам свою любов, досвід, спогади у книгах. У нашому книжковому фонді міської бібліотеки для дорослих є збірки поезій «Любов і біль, і віра», «Мудрість у пам`яті», п`єси «Щастя жити для вас», повісті «Мачуха», оповідання, етюди та інші публікації.

Десяток років користується попитом книга «Незабутнє, припорошене віддаллю років», в якій авторка розповідає про свій родовід, який водночас охоплює пережиті історичні події героїчної  і трагічної  історії Волині. «Болить душа, що єдності у нас немає і сьогодні. Різні у нас думки, погляди, бажання, устремління, а Україна одна для всіх. То ж дбаймо про неї, любімо її такою різною, якою вона є нині» – таке прохання пані Людмили до нас.

Споконвіків, як і тепер, ведеться боротьба за незалежність, території і цілісність нашої України, «приниження і наруга від наших «братів», як вони себе називали».

Дуже багато корисних порад, історичних матеріалів. Як жили наші прадіди, діди, батьки, яка у них була мета, якою вони хотіли бачити свою неньку Україну, чи здійснювались їхні бажання з плином часу. Цілий розділ присвячений «УПА на Волині». «На Поліссі ще з 1941 року діяла повстанська армія, яку організував і очолював отаман Тарас Бульба – Боровець… невеликі групи повстанців маневрували по всій Волині і появлялись там, де населення потребувало захисту. Часто відбувались сутички з німцями і поляками, які нападали на наші села, вбивали людей, грабували, молодь вивозили до Німеччини». У 1943 році загони армії УПА збільшувалися. Один прихисток був – ліс. Було страшно.

«Мамо,- шепочу. – Щось шарудить, може то гадюка.

– Нема тут гадюк, доню, – тихенько відповідає мама. Спи.

– А де гадюки?

– Кругом нас. Ті, що не дають нам жити. Вони гірше гадюк.

– Ма…, а для чого війна? Чого люди вбивають людей?

– Бо не мають Бога в серці. Їм усього мало, вони не відають, що і їм прийде кінець. Спи, Людусю, спи».

У книзі коротко і доступно описано походження міста Володимир. Згадано всіх князів і княгинь та подальша участь князевичів-синів. Радує те, що наші громадяни, які вимушено проживають у нас, цікавляться тисячолітньою історією міста. Авторка цієї безцінної книги розповідає хто будував місто, храми, школи, фортеці, замки, сприяв розвитку ремесел, торгівлі.

Нині у Володимирі та за її межами Людмилу Сильвестрівну знають і шанують, бо посіяла багато насіння, яке проростає у кожному серці і хай здійснюється її мрія «щоб кожен з нас встигав, посіяти Добро».

Тетяна ГІЛЕВИЧ,

бібліотекарка міської бібліотеки для дорослих.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

13 + 16 =