На головну Новини Нова українська школа на карантині: як це відбувається у ЗОШ №1

Нова українська школа на карантині: як це відбувається у ЗОШ №1

51

Уже другий місяць їхні телефони гарячі від дзвінків та повідомлень, бо майже цілодобово вчительки початкових класів ЗОШ №1 Надія Доброчинська та Віта Лопушанська мусять бути в онлайні, адже і вони, і батьки їхніх учнів уперше в житті стикаються із дистанційною формою навчання. Тому разом опановують онлайн-платформи, засоби відеозв’язку та передачі даних, аби зробити навчання наймолодших школярів комфортним, цікавим та результативним. Ми продовжуємо знайомити вас із першопрохідцями НУШ, які працюють у навчальних закладах міста, але цього разу у дистанційному режимі.

«Дуже скучила за своїми учнями!»

- реклама -

Класовод 1-А класу ЗОШ №1 Надія Доброчинська  має понад 20 років педагогічного досвіду, але у Новій українській школі працює перший рік. Каже, що їй, на відміну від колег-першопрохідців, адаптуватися до нових вимог було простіше, оскільки мала наочний приклад. Тим паче, що врахували минулорічні помилки, і вчителі обирали підручники та необхідні матеріали самостійно, а не «у сліпу» через систему Прозорро. Як і разом із дирекцією парти та інші меблі для класних кімнат, де зроблено ремонт та створені необхідні освітні середовища.

«Працювати у НУШ дуже цікаво. Єдине, що важко на уроках без поділу на підгрупи, адже в класі 26 учнів, тому складно всім приділити увагу за 35 хвилин. Подобаються дітям ранкові зустрічі, завдяки яким вони швидше знайомляться один із одним, вчаться спілкуватись та висловлювати свою думку», – зазначає Надія Григорівна.

На жаль, не довго першокласники тішились школою, адже через карантин змушені навчатись удома разом із батьками. Пані Надія каже, що наймолодшим школярам особливо складно, адже за перших пів року навчання лише почали адаптовуватись до школи. Хоча всі діти у 1-А навчились читати до нового року, але писати усі літери прописом іще не уміють, та й найважчі теми з математики, де вже мають рахувати у межах ста, теж припали на час карантину. Тож Надія Доброчинська, як і всі класоводи початкової ланки освіти, змушена шукати виходи з ситуації, аби зробити дистанційне навчання якомога доступнішим та результативнішим.

«Дистанційно навчати дітей складно, адже левова частка роботи лягає на плечі батьків, які не завжди можуть правильно пояснити дитині ту чи іншу тему. Вони часто жаліюються, що діти навідріз відмовляються сідати за уроки, тому почали практикувати онлайн-уроки, під час яких спілкуююсь з учнями з допомогою відеоконференції у програмі Zoom. Перший урок був справді незабутнім, адже вперше побачились після довгої перерви, деякі діти навіть плакали, коли побачили мене та однокласників. Було зворушливо та гамірно, тому урок тривав майже півтори години. Але з часом навчились працювати у такому режимі», – ділиться досвідом класовод першачків.

До кожного такого онлайн-уроку Надія Григорівна ретельно готується – робить презентації, які демонструє дітям. Щодня батьки отримують домашнє завдання у спеціально створеній групі у вайбері, сюди ж класовод закидає і посилання на цікаві відеоуроки та корисні сайти. Та під час розгляду особливо складних тем із математики вчителька сама відзнімає відео із поясненнями, яке також надсилає батькам та дітям у вайбер.

Виконані завдання батьки фотографують та відправляють класоводу у приватні повідомлення. Оскільки оцінок у першому класі ще нема, то дітей дуже тішать стікери-смайлики типу «супер» і «клас», які отримують від учительки.

«Не встановлюю дедлайну на виконання домашнього завдання, бо розумію, що багато батьків працюють і не можуть приділити достатню увагу урокам протягом дня, тому більше займаються з дітьми у вихідні. Рада, що усі батьки відповідально ставляться до такого навчання, прислухаються до рекомендацій. Найбільше люблю, коли скидають відео, де діти розказують вірші чи якісь історії. Страшенно скучила за своїми учнями!» – каже Надія Доброчинська.

Окрім обов’язкової програми шкільних предметів, класовод 1-А використовує у роботі і онлайн-платформу Learning.ua, де учні можуть виконувати інтерактивні завдання. Найчастіше першокласники закріплюють таким чином знання з української мови. А ще охоче виконують завдання на картках просто на смартфонах, де їм потрібно перейти у режим редагування, обрати інструмент «олівець» та підкреслити правильні відповіді.

«Це випробування переживемо, а усі теми обов’язково
засвоїмо»

Класовод 2-Б класу Віта Лопушанська  за два десятки років роботи у школі пройшла всі етапи становлення освіти у незалежній Україні. Опановувати нові підходи НУШ було цікаво, адже звикла постійно самовдосконалюватись, тому ретельно готувалась, поповнюючи знання на кількох курсах. Уже у ході навчання педагогиня зрозуміла, що обрані підручники для 1 класу не зовсім вдалі, тому процес підготовки до уроків, особливо з предмету «Я досліджую світ», забирав багато часу. На думку вчительки, не зовсім досконалі підручники і для 2-го класу.


«Вважаю, що підручник з української мови заскладний. Хоча самі обирали книжки, проте переглянути могли лише кілька сторінок. Спочатку підручник видався цікавим, а коли занурились глибше у навчальний процес, виявилось, що дітям заскладно. Тому з 1 вересня розробляю авторське методзабезпечення до підручника з української мови. На кожен урок маю власний конспект та презентацію. Це дуже стало у нагоді тепер, коли навчаємось дистанційно, так легше засвоїти предмет», – зазначає Віта Петрівна.

Дистанційне навчання стало випробуванням, як для вчителів, так і для батьків, котрі фактично стали вчителями для дітей. Віта Лопушанська вважає перевагою навчання удома те, що учні виконують завдання у зручний час. Проте у багатьох батьків часу обмаль, щоб позайматись із дитиною.

Вчителька спілкується з колегами з усієї України і тішиться, що їй вдається охопити дистанційним навчанням усіх 29 учнів, адже у більшості класів є декілька дітей, котрі узагалі не виконують завдання. Тож навіть з тими, хто не має доступу до сучасних технологій, працює у телефонному режимі. Завдяки онлайн-навчанню деяким бабусям довелось опановувати користування інтернетом та соцмережами. Тому, хоч деколи із запізненням, але завдання виконують усі другокласники.

«Щодня прокидаюсь о 7-й і вже о 8-й годині сідаю за комп’ютер та починаю підбирати навчальні матеріали із фрагментами онлайн-уроків та завдання на день, які розміщую у групі класу у вайбері. Завдання подаю дозовано, щоб не перевантажувати ні батьків, ні дітей. Особливо складні моменти супроводжую звуковими поясненнями та коментарями. Також розміщую тематичні завдання та цікаві посилання на сайті школи. З допомогою онлайн-тренажерів діти в ігровій формі можуть перевірити знання з математики чи української мови. Розробляю і власний тренажер із таблички множення», – розповідає класовод 2-го класу.

Дистанційне навчання забирає значно більше часу, як у батьків, так і вчителів. Нині всі розуміють, що до кінця навчального року учні не повернуться за парти, тому наступний рік розпочнеться із повторення та закріплення програми 2-го класу.

«Якби там не було, на життя треба дивитись оптимістично – прогалини у навчанні, якщо виникнуть, усунемо і все надолужимо у наступному році. Оці труднощі, з якими нині стикаються діти, варто сприймати як певний ступінь дорослішання та особистісного розвитку. Окрім цього, дистанційне навчання – це ще й хороший досвід, який знадобиться у житті. Головне, аби всі були здорові», – підсумовує педагогиня.

Не забуває Віта Лопушанська і про свою самоосвіту – уже за перший місяць карантину встигла прослухати декілька корисних онлайн-курсів, узяла участь у всеукраїнській інтернет-конференції, де розмістили її публікацію, очікує і на подарунок у вигляді науково-методичного альманаху для освітян, де також мають надрукувати одну із її робіт.

Тетяна ІЗОТОВА.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

девять + девять =