На головну Новини Нові кадри, методи і плани хірургів ТМО

Нові кадри, методи і плани хірургів ТМО

1267

Напевно кожен у місті знає (дехто з власного досвіду, а хтось з розповідей знайомих та новинних повідомлень) про зміни, які відбуваються у місцевій лікарні. Проводяться ремонтні роботи, закуповується сучасне обладнання, впроваджуються нові методи діагностики та лікування, приходять працювати молоді фахівці та постійно удосконалюють свою майстерність досвідчені медики. Деякі з відділень оновлюються.

Цього року у всіх на слуху зміни в хірургічному відділенні: капітальний ремонт, на який кошти були виділені з місцевого бюджету, придбання нових медичних приладів. Крім цього, нещодавно місцеві лікарі почали застосовувати у роботі найсучасніший малоінвазивний метод діагностики та лікування. Відбулися й кадрові зміни. Місяць тому новим очільником відділення став Валерій Лисичук. До того впродовж багатьох років цю посаду обіймав Михайло Дудич, який нині продовжує рятувати життя пацієнтів та ділитися набутим досвідом і знаннями із молодими колегами, працюючи на посаді ординатора. Про те, яким хоче бачити відділення новопризначений керівник, які нововведення на низькому старті та які методи оперативних втручань нині активно застосовують лікарі-хірурги, – про це та інше ми розпитали Валерія Валерійовича.

- реклама -

Знайомимося з лікарем

Мрію стати хірургом Валерій Лисичук плекав з дитинства. Каже, наче просто відчував, що має пов’язати своє життя з медициною. Родом він  із села Поліське, що на Рівненщині. Мама – вчителька біології та хімії – прищепила синові любов до цих дисциплін і хлопець залюбки їх поглиблено опановував. Коли його старший на шість років двоюрідний брат після школи вступив у медичний виш, Валерій теж поставив перед собою таку ціль. Він чудово склав ЗНО (найвищі бали набрав саме з хімії) і за його результатами вступив на державну форму навчання у Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського.

– Будучи студентом, я ще раз переконався, що медицина – це моє. Навчання подобалося і давалося легко.  Перший раз в операційну потрапив на третьому курсі. Тоді якраз ми вивчали загальну хірургію і наш викладач, який був практикуючим лікарем, під час заняття запитав, хто хоче помитися (це на нашому професійному сленгу, означало йти на операцію, адже перед цим уся бригада медиків здійснює обробку рук антисептичними засобами). Я, звісно ж, зголосився, – розповідає медик. – Після третього курсу (і згодом щороку до закінчення навчання) на літніх канікулах я практикував у київській лікарні швидкої допомоги, де на посаді лікаря-хірурга трудився мій брат. У цьому медзакладі  здобув добрий досвід, адже впродовж доби туди потрапляла немала кількість пацієнтів діагнозами чи травмами, які потребували саме оперативних втручань. Я чергував у приймальному відділенні, асистував досвідченим колегам, виконував певні етапи операції і навіть провів свою першу апендектомію (хірургічне втручання, яке виконується при гострому апендициті).

Після шостого курсу, ідучи на інтернатуру, Валерій Лисичук уже був досить підготовленим – з достатнім багажем знань і професійними навичками. Він заочно її проходив на Дніпропетровщині у містечку Жовті Води, а практикував у міській лікарні № 2 Кривого Рогу. Там і залишився працювати. Найтривалішу в своїй практиці операцію він разом з колегами проводив саме у цій лікарні. Впродовж п’яти годин медики усували важку злукову кишкову непрохідність, рятуючи життя пацієнтці.

Про вакансію лікаря-хірурга у Володимир-Волинському ТМО дізнався випадково і вирішив з сім’єю – дружиною Галиною та сином Олександром – переїхати у княже місто. Все ж ближче до рідного краю і батьків.    

Напрямки розвитку хірургічного відділення

 У місцевому ТМО Валерій Лисичук на посаді лікаря-хірурга почав працювати з серпня минулого року. Каже, не очікував призначення очолювати відділення, але докладатиме всіх зусиль, щоб виправдати покладені на нього надії. Він має намір продовжувати розвивати усі започатковані раніше ініціативи та реалізовувати нові прогресивні ідеї. Завдяки підтримці адміністрації лікарні вірить, що усе вдасться.

Валерій Лисичук каже, що хірургічне відділення, яким він нині опікується, – дуже потужне. Тут передбачено 30 ліжок для пацієнтів (з них 5 – урологічні), є дві операційні – планова і екстрена. Зараз триває ремонт планової операційної, далі має відбутися оновлення палат. Останнім часом придбано чимало сучасної апаратури для діагностики та лікування.

У відділенні однією дружною командою працюють справжні професіонали, які горять своєю справою. Тут трудиться п’ять лікарів-ординаторів (вони на роботі щодня з 9.00 до 17.00): Михайло Дудич, Михайло Данилюк, Юрій Романюк, Павло Майструк, а також Ярослав Тарадюк, який у першій половині дня працює у поліклінічному відділенні. Також там щоденно прийом хворих проводить Євген Волчак. У нічні зміни, а ще у вихідні та святкові дні, на чергування заступають хірурги Юрій Білецький, В’ячеслав Лещук і Катерина Чубок. Сергій Литвин – ургентний хірург, який готовий терміново надати допомогу пацієнтам, які потрапляють у приймальне відділення, також він оглядає та консультує хворих, які лікуються у інших відділеннях ТМО. Уже другий рік інтернатуру в хірургічному відділенні проходить молодий фахівець Оксана Берник. Неоціненною є робота медичних сестер, яких у відділенні 15,  та санітарок (їх трудиться десятеро), адже саме вони постійно знаходяться біля хворих і підтримують їх, старанно виконують усі приписи лікарів.

– Останнім часом у відділенні ми з колегами активно розвиваємо малоінвазивну хірургію, адже в усьому світі йде тенденція до провадження, так би мовити, хірургії одного дня, – каже лікар. – Завдяки цьому методу оперативні втручання відбуваються без широкого розтину покривів, а через точкові проколи тканин (лапароскопія) або через природні фізіологічні отвори (ендоскопія) за допомогою техніки, що забезпечує медичну візуалізацію. Таким чином знижується ризик тромбоутворення, спайкової хвороби. Больовий синдром після таких втручань менш виражений і пацієнт уже через дві години після операції встає з ліжка, ходить, а наступного дня може бути виписаний додому. Цим методом проводимо майже всі видалення апендикса, жовчного міхура, пахової грижі. Так виконуються також офтальмологічні оперативні втручання з приводу заміни кришталика ока.

Валерій Лисичук спеціалізується і на ендоскопії. З допомогою ендоскопа, який вводять у порожнину тіла через природні шляхи (у шлунок – через рот і стравохід, у бронхи та легені – через гортань) констатують наявність або відсутність патології, проводять операції. Ендоскопічно, приміром, видаляють поліпи у порожнині шлунка, дванадцятипалої кишки, товстого кишківника та здійснюють інші маніпуляції.  

Часто вдаються місцеві хірурги до лапароскопії, приміром, для видалення грижі черевної стінки. Також цей метод неодноразово довів свою ефективність під час діагностики. Як розповідає Валерій Валерійович, у важких клінічних випадках, при травмах живота, коли УЗД чи КТ не можуть виключити або підтвердити якийсь діагноз, під наркозом людині в черевну порожнину через сантиметровий прокол вводиться відеокамера, і лікарі бачать, чи є розрив внутрішніх органів, черевна кровотеча і, виходячи з цього, приймають рішення про подальші дії.

А ще віднедавна у хірургічному відділенні ТМО лікують варикозну хворобу вен способом ендовенозної лазарної абляції. Раніше такі маніпуляції проводили лише обласні медзаклади. Це безпечна процедура, суть якої полягає в дії лазера на уражену вену, в результаті чого судинна стінка «склеюється», і поступово вена повністю запустіває. Цим займається лікар Павло Майструк, який, до речі, також є і спеціалістом з УЗД-діагностики.

Поділився медик й планами на майбутнє. Невдовзі у місцевому ТМО планують розвивати дитячу хірургію. Уже з нового року два хірурги та анестезіологи пройдуть відповідні навчання для того, щоб мати можливість проводити оперативні втручання дітям. Зараз маленькі жителі Володимирщини оперуються в обласній лікарні. Також незабаром місцеві хірурги почнуть оперувати хворих на ранніх стадіях раку. Нещодавно вони пройшли триденні навчання з ранньої діагностики онкологічних захворювань, а також у планах на наступний рік – стажування у Німеччині (у рамках реалізації проекту «Разом задля здоров’я та благополуччя мешканців Володимира-Волинського та Цвікау»  програми NAKOPA).

Робота відділення в умовах пандемії

Минулого року з початком пандемії, коли почали впроваджувати жорсткий карантин, у хірургічному відділенні певний час не проводили планових оперативних втручань. Зараз же працюють у звичному режимі. Колектив майже стовідсотково вакцинований, дехто з працівників має довідку про нещодавно перенесену коронавірусну інфекцію. Всім хворим під час госпіталізації у відділення роблять експрес-тест на COVID-19. Як розповідає Валерій Лисичук, траплялися випадки, коли результат цього аналізу виявлявся позитивним, але гостра хірургічна патологія (апендицит, грижа з защемленням) потребувала негайного оперативного втручання. Хворому робили операцію, після чого він проходив лікування у ковідному відділенні. Його лікар щодня приходив на огляд, здійснювалися перев’язки.

На операції приїздять з інших районів

Щодня у хірургічному відділенні здійснюють три-чотири операції. Як розповідає Валерій Валерійович, дуже багато звертається пацієнтів із защемленими грижами, жовчнокам’яною хворобою, апендицитом. Часто, якщо є для цього показання, лікарі можуть паралельно здійснювати дві операції. Приміром, нещодавно місцеві хірурги провели лікування двох гриж лапароскопічним методом – пупкову і білої лінії у 46-річної пацієнтки. Нерідко хірурги, проводячи оперативні втручання,  паралельно видаляють на тілі пацієнта новоутворення – ліпоми («жировики»), атероми, нарости.  

Кожен день для працівників відділення не схожий на інший і посилає нові виклики. Їм доводиться стикатися з досить оригінальними випадками, на які можна дивитися навіть філософськи. Приміром, якось Валерій Валерійович оперував 65-річного чоловіка, у якого не було лівої легені (видалена через ураження раком) і який пережив хірургічне втручання на мозку (з приводу метастазів). Він потрапив у відділення вночі з перитонітом – захворюванням «гострого живота». У пацієнта було випинання грижі на кишці з загноєнням та розривом.  Йому терміново надали допомогу і після успішно проведеної операції згодом виписали додому. Жага до життя допомогла пацієнту все подолати.

Часто потребують допомоги хірургів люди, які травмувалися. Як каже Валерій Валерійович, особливо багато таких звернень у зимовий період, коли на дорогах ожеледиця, а також під час свят, адже, перебравши спиртного, знаходяться охочі затівати бійки. 

За допомогою до лікарів-хірургів Володимир-Волинського ТМО доводиться звертатися людям, які на момент загострення хвороби перебували у нашому місті у справах. Так сталося з жителем Києва, який був тут у відрядженні. А бувало, що на оперативне втручання наважувалися ті, хто гостював у володимирчан і почув про певний вид оперативних втручань та майстерність місцевих лікарів. Також сюди за рекомендаціями знайомих і друзів приїздять жителі Камінь-Каширського та Турійського районів, Луцька.

Для лікарів-хірургів, здається, буденна справа – рятувати людям життя. Вони кажуть, що просто роблять свою роботу, хоча насправді кожен з них усвідомлює, наскільки точним і вчасним має бути кожен їхній рух. Звичайно, не варто забувати, що вони не всесильні. І навіть при відчайдушному бажанні допомогти, трапляються випадки, коли цього зробити просто не можливо. І краще не уявляти, що у такі моменти відчувають ці люди у білих халатах… Вони знаходять сили працювати далі, бо розуміють, що їхня праця така потрібна іншим. Часто ці лікарі роблять, здавалось, навіть неможливе й використовують кожен шанс, щоб зберегти здоров’я і життя.     

Валентина ТИНЕНСЬКА.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

двадцять − два =