Новини

Нові втрати на фронті

Архів
10 переглядів

Знову війна принесла нові втрати. Свої життя за цілісність і незалежність України та щасливе майбутнє усіх нас віддали захисники з Нововолинська та Затурцівської громади. Запам’ятаймо їхні імена!

Василь Прокопчук (с. Затурці)

Недовге земне життя було відміряне Василеві Прокопчуку – 22 роки. Але воно було сповнене віри та любові, щирості та радості.    Добрий, щирий, дружелюбний, завжди готовий допомогти, чесний, сміливий, працьовитий, принциповий – таким Василь залишиться у пам’яті земляків, друзів, колишніх однокласників. Хлопець закінчив Затурцівську школу, випускник 2018 року Локачинської філії  Оваднівського професійного ліцею.

Ще раніше один із його братів підписав контракт із ЗСУ. А після повномасштабного вторгнення і Василь не міг лишатися осторонь, став на захист рідного краю у лави територіальної оборони. Згодом служив у другому батальйоні 14-ї ОМБр.  Минулого тижня Герой загинув при виконанні обов’язку із захисту Батьківщини.

Петро Сурмай (с.Маньків, Затурцівська ТГ)

Петро народився у селі Заячиці. У 2005 році закінчив 9 класів місцевої школи. Вчителі й однокласники пам’ятають його як веселого й доброзичливого учня, слухняного і скромного, з відкритим поглядом і щедрим серцем.    Хоча й важко давалося навчання, не підкорялися точні науки, та хлопець мав артистичні здібності. Тому був незмінним учасником літературних вечорів, народознавчих свят, театралізованих дійств. Добрий, справедливий і товариський.   Потім Петро Сурмай навчався в Локачинській філії Оваднівського профліцею. Їздив працювати у Польщу, а мешкав у селі Маньків. Тут одружився, з красунею дружиною планував збудувати дім. Багато мав мрій і задумів, та не судилося їм збутися: життя Героя обірвала ворожа куля.

В останню дорогу провели Петра Сурмая у Манькові – селі, що стало для нього рідним. У Героя залишилася дружина.

Олексій Лєпін (с. Низкиничі, Нововолинська ТГ)

«Пішов у солдати, щоб не прийшла війна у його край», – так про 45-річного Олексія Лєпіна, уродженця села Низкиничі, що біля Нововолинська, кажуть його земляки.

Олексій закінчив Нововолинське ПТУ, жив і працював у шахтарському місті. А коли в Україну прийшла повномасштабна війна, його одним із перших покликали на фронт. Мобілізували чоловіка 8 березня.

І з тих пір бойовий медик Олексій Лєпін рятував життя своїх побратимів, витягував з того світу, надавав першу допомогу. Але в одному з боїв врятувати його не змогли. Герой загинув біля села Опитне на Донеччині 28 жовтня.

Олексія Лєпіна провели в останню дорогу 6 листопада в Нововолинську. У Героя залишилися дорослий син і цивільна дружина.

Редакція газети «Слово правди» висловлює щирі співчуття рідним і близьким загиблих захисників. Вічна пам’ять і шана Героям!

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up