Кожен із нас має якесь захоплення. Депутат Володимирської районної ради, житель села Бужанка Ярослав Григорович Гиць весь свій вільний час віддає власному хобі – пише вірші. Чимало з них відразу виносить на суд читачів, публікуючи на своїй сторінці у Фейсбуці. І вже має не десятки, а сотні поціновувачів творчості, які й надихають на подальшу роботу. Серед таких чимало слухачів Університету вільного часу, що вже другий рік діє у Нововолинську. Якраз його очільниця, заручившись підтримкою власниці етногалереї «Русовичі» Марії Доліновської, зініціювала зустріч з автором у стінах приватного музею.
На запрошення відвідати захід зголосилося багато поціновувачів поезії Ярослава Григоровича. Вони не лише прийшли, аби послухати його поезію, а й особисто читали ті вірші цього автора, які найбільше припали до душі. До речі, писати він почав ще навчаючись у школі, але по справжньому полонила творчість уже у зрілому віці. Не зважаючи на це, Ярослав Григорович видав одинадцять збірок власної поезії. Тільки у другому півріччі цього року побачили світ три його нові збірки – «Горнусь до отчого порогу», «Одкровення зимових літ» та «Духовний Батьківщини дим». І сталося це не просто так. До такої активності автора спонукала… важка недуга.
Трапилося так, що влітку, важко захворівши на коронавірус, Ярослав Григорович три дні перебував на межі життя і смерті. Саме тоді дав собі слово, що коли вдасться залишитися у цьому світі, перше, що зробить – впорядкує свої рукописи і знайде можливість усе написане видати. Розумів, що зробити це буде непросто, адже у видання переважно вкладає власні кошти. Але за цим не шкодує. Правда, цього разу долучилися до доброї справи його рідні та вірні друзі, отож у луцькому видавництві «Вежа-Друк» одна за одною з’явилося три збірки. Майже готова до друку ще одна книга поезії Ярослава Гиця, в яку ввійшло майже все написане ним за два останні роки. Найшвидше вона побачить світ уже 2025 року.
Про життєвий та творчий шлях Ярослава Гиця, на початку січня наступного року якому виповниться 75 літ, на творчому вечорі, що носив назву «І кожне слово, наголос і титра – осіння сповідь і душі краса», розповіли Марія Доліновська та Валентина Петрощук.
Ярослав Гиць до щему у серці закоханий у рідний край. Він – справжній патріот України, прибужанського краю та рідного села. Про це говорили гості заходу, зокрема голова Поромівської ТГ Олег Савчук, нововолинський міський голова Борис Карпус, депутат обласної ради Віктор Дудечко, директорка Бужанківського ліцею Світлана Василюк, депутатка Володимирської районної ради Анна Міщук, радниця нововолинського міського голови Катерина Варвус, начальниця відділу освіти, соціального захисту, культури, сім’ї, молоді та спорту Поромівської ТГ Галина Ковальчук.
До сліз щемливими були слова онучки Ярослава Гиця Соломійки, котра, наслідуючи свого тата Олега, а він уже не перший рік захищає від ворога нашу Україну, зараз навчається у Волинському військовому ліцеї. А між виступами Аліна Шпур, Людмила Суржик, Марія Дацюк, Тетяна Поліщук та багато інших учасників заходу читали поезії
Того вечора здебільшого звучали вірші, співзвучні сьогоднішньому нелегкому для України часу. Хоча у глибині душі цей чоловік, скроні якого давно забілила сивина, – лірик. Це простежується у багатьох його поезіях, як ось:
Заворожила нічка солов’ями,
Шепоче про кохання вітерець,
Стелю стежину ніжними словами
І з музою мандрую під вінець.
У вступному слові однієї із останніх збірок Ярослава Гиця, яке написав Заслужений лікар України, народний депутат України п’ятого та шостого скликань Володимир Карпук, сказано: « Нині, у час історичного випробування та битви за майбутнє і України, і українців і своєї важливої боротьби за життя, поет дарує шанувальникам щирі, соковиті, запашні, неначе черешні з власного саду, слова поезії з відчуттям «молитовної благодійності» та всім серцем промовляє, лагідно всміхаючись очима: «Смакуйте, радійте, думайте, живіть!» Адже «слово правди – вірна криця», отож «візьмімо правду, як причастя» – зазначає він, стверджуючи вагоме своє слово кожним прожитим днем патріота і громадянина, хлібороба і моряка, політика і поета, батька і дідуся».
Майже три години задушевного спілкування збігли, наче мить. Схвильований винуватець заходу, отримавши величезний заряд бадьорості від оцінки його творчості людьми різного віку та букетів запашних осінніх квітів, щиро подякував всім, хто прийшов на творчий вечір. Бо, за його словами, це у непростий для всіх нас і для нього особисто час (адже глибоким болем у серці відгукується кожна смерть у цій кривавій війні, а ще дошкуляє важка недуга) спонукає до подальшої боротьби за життя, зміцнює віру у те, що перемога неодмінно буде і Україна обов’язково стане в ряд високорозвинутих держав світу.
До речі, Ярослав Гиць в числі тих українців, які постійно знаходять можливість для допомоги ЗСУ. Про це не любить розповідати, бо впевнений, що так має робити кожен українець. Він насправді римує слова не ради слави, бо у кожному вірші відчувається величезна любов до рідного краю, високий патріотизм і віра в Україну. Оскільки творчий вечір, як і попередні, які проходили в етногалереї «Русовичі», був благодійним, вдалося зібрати майже чотири тисячі гривень, які будуть спрямовані на потреби ЗСУ.
Валентина ПЕТРОЩУК.
На фото: фрагменти творчого вечора «І кожне слово, наголос і титра – осіння сповідь і душі краса».
Ця стаття стала можливою за підтримки програми підтримки “Голоси України”. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
