Новини

Олександра Костюк: хімія і присвячені Петлюрі вірші

Історія, Культура
609 переглядів

Тим, хто цікавиться розквітом української літератури 1920-х років, вона відома радше за пседонімами. Надія Лан, Лада Горлиця – харківська поетка, учасниця літературного гуртка «ПЛУГ», до якого входили Петро Панч, Андрій Головко, Докія Гуменна та інші. Та на рідній Харківщині Олександру Костюк знали також як університетську викладачку. А в далекій Америці, куди її занесла доля, – як вчительку у школі українознавства, яка гуртувала довкола себе творчу талановиту молодь, вела драматичний та літературний гуртки. І продовжувала писати вірші, присвячені тим, хто боровся за самостійність України.

Олександра Костюк народилася на Харківщині рівно 125 років тому. Навчалася у Харківському медичному інституті, згодом – в університеті. Закінчила також педагогічний інститут та Інститут народної освіти. Навчати, ділитися знаннями – це, вочевидь, було частиною життєвого покликання Олександри: вона викладала на кафедрі неорганічної хімії Хіміко-технологічного інституту, у Харківському педагогічному інституті та ін.

А поза наукою, душа її лежала до творчості. З 1924 року вона долучилася до відомого харківського літературного гуртка «ПЛУГ», який об’єднував авторів, що висвітлювали життя українського села. До слова, більшість «плужан» згодом стали жертвами сталінського терору. Олександра Костюк найчастіше писала й друкувалася під псевдонімом Надія Лан. Окрім літератури, мала й інші мистецькі захоплення – грала в трупі театру Синельникова, співала у хорі «Дух».

Сім’я Олександри Костюк також підпала під пекельну машину сталінських репресій. У 1938 році заарештували її чоловіка Івана Кривобабка, хіміка – дослідника українських силікатів. Звинуватили в антирадянській діяльності й кинули в тюрму, де він і помер. За Олександрою «совєти» прийшли пізніше, в 1944 році. Весь період німецької окупації вона лишалася у Харкові, займалася дослідницькою роботою, вочевидь, у галузі хімії. Та з поверненням совєтських окупантів мусила втікати на Захід. Із 1944 року перебувала у Нiмеччині, там викладала хімію на сільсько-господарських курсах в українському таборі для переміщених осіб у місті Ашаффенбурґ.

А ще через п’ять років емігрувала у США – спочатку жила у Чикаго, потім в Міннеаполісі. Діяльна, активна й усім своїм духом віддана Україні, Олександра Костюк чимало часу і сил присвятила гуртуванню українців Америки, збереженню культурного спадку. Так у Міннеаполісі вона заснувала школу українознавства «Рідна школа» й тривалий час її очолювала. Була режисеркою пришкільного драматичного гуртка «Орлята» і співорганізаторкою Лiтературного клубу українців Міннеаполіса. Упродовж року працювала у складі Українського конгресового комітету Америки. Долучилася до діяльності багатьох спільнот та організацій – Спілки українських жінок Америки, Товариства українських журналістів Америки, Товариства приятелів Дослідницького центру історії імміграції США у місті Міннеаполіс, Української вільної академії наук. Брала участь у конференціях і семінарах, присвячених українській освіті та культурі. А ще – редагувала діаспорянські видання «Вісті», «Музичні вісті», «Українська земля».

І продовжувала писати. У 1978 році у Вінніпенгу вийшла друком поетична збірка «Перекотиполе», підписана Надією Лан. У ній багато віршів-присвят тим, хто проливали свою кров за Україну – героям Крут, «воякам УНР – друзям юности», Симонові Петлюрі, загибель якого на чужині болісно вразила поетку, Євгенові Коновальцеві, якого називає «братом» і «другом дорогим». Перебуваючи за океаном, вона у своїй творчості писала про заборонених в Україні героїв і про ті звитяжні сторінки історії, які замовчувалися, викривлялися совєтською історіографією. Зокрема, кілька творів присвячено Героям Базару – 359-ти воїнам армії УНР, які потрапили в полон, відмовилися перейти в Червону Армію й були розстріляні біля села Базар на Житомирщині.

Померла Олександра Костюк, на 86-му році життя, 2 вересня 1985 року, у Міннеаполісі, США. Своєю творчою та громадською діяльністю вона зробила величезний внесок у життя української діаспори у Штатах, збереження нашої культури й історичної пам’яті.

Віталіна МАКАРИК

Коментарі
Теги: емігрантка, Олександра Костюк, поетка
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up