На головну Інтерв'ю Олексій Панасюк: «Місто має бути таким, щоб нашим дітям не довелось їхати...

Олексій Панасюк: «Місто має бути таким, щоб нашим дітям не довелось їхати звідси, аби заробити на кусень хліба»

261

Про таких, як він, кажуть «selfmade man», що означає «людина, яка сама себе зробила». Підприємець, волонтер та депутат облради Олексій Панасюк з юних років багато працював, аби досягнути того, що має зараз. Активна громадянська позиція не дозволила чоловіку лишатись осторонь подій обох революцій на Майдані та війни на Сході. У команді політичної партії «Об’єднання «Самопоміч» він упродовж п’яти років відстоював інтереси волинян у облраді, а нині має чітке бачення поліпшення життя рідного Володимира, яке планує втілити на посаді міського голови. 

– Пане Олексію, які основні напрямки вашої передвиборчої програми? Що у першу чергу потрібно зробити у місті?

- реклама -

– Одне із перших завдань, яке ставлю перед собою на посаді міського голови – це розробка дорожньої карти Володимира, про котру ведеться мова у міській раді уже не перший рік. Адже потрібно не сперечатись, а просто залучити спеціалістів, які проїдуться по усіх вулицях міста та дослідять, де і які знаки, світлофори, інші дорожні споруди варто встановити, виправити ситуацію з розміткою, спростивши життя водіям та зробивши пересування містом безпечнішим. По-друге, усі земельні ділянки у місті повинні мати свій кадастровий номер, аби одразу було видно, які землі є вільними, котрі підлягають продажу та які чіпати не можна. Адже не раз особисто стикався з різними земельними оборудками та махінаціями у нашому місті.

– На останній сесії депутати проголосували за створення на території колишнього цукрового заводу  індустріального парку. Як ви бачите розвиток цього інвестиційно привабливого майданчика?

– Вважаю, що міський голова як ніхто має бути зацікавленим у залученні інвесторів. Тому почав би переговори із представниками великих промислових підприємств, котрі працюють на Волині, запропонувавши їм перенести частину своїх потужностей у Володимир. Це дало б можливість збільшити кількість робочих місць, завдяки чому багатьом містянам уже не довелося б шукати кращої долі на заробітках у Польщі.

Але перш, ніж запрошувати сюди нового інвестора, треба дати змогу працювати та розвиватись тим підприємцям, котрі вже є. А підприємцям, які хочуть щось робити у нашому місті, міська влада повинна дати «зелене світло», щоб не було таких ситуацій, коли приходиш до головного архітектора, а він питає чи був ти уже на авдієнції у міського голови. Рівні умови  повинні бути для всіх. Тоді і бізнесу буде простіше, почне розвиватись саме малий та середній бізнес, котрий наповнює місцевий бюджет.

– Не можемо оминути особливо актуального нині питання медицини. За останні роки володимир-волинська лікарня отримала стільки фінансування, скільки вона не бачила за усі роки незалежності. Мало хто знає, але значна заслуга у цьому і команди «Самопомочі»…

Кілька років тому нас із Костянтином Зінкевичем звинувачували у тому, що ми заледве не закриваємо наше ТМО. А ми просто сказали правду, що нововолинська лікарня має значно краще оснащення як матеріально, так і кадрово, тому і стала опорною. Натомість, фахові спеціалісти з нашої лікарні переводились на роботу в інші міста або виїжджали за кордон. Підтримки від міської влади не було ніякої, квартири, якщо давали, то не медикам чи вчителям, а прокурорам, прикордонникам та правоохоронцям. Проте пропозицію «Самопомочі» виділити квартири молодим лікарям нарешті почули і цьогоріч декілька медиків отримали ключі від власної оселі. Коли після обрання нас із Зінкевичем обласними депутатами ми прийшли до ТМО, аби дізнатись першочергові потреби медичного закладу, то здивуванню колективу не було меж. Так поступово почали залучати кошти на придбання тих чи інших приладів, і до цієї справи нарешті долучилась і міська влада.

– Багато точиться суперечок щодо того, як має виглядати центральна частина міста, зокрема площа Героїв. Яка ваша думка на цю тему?

Вважаю, що потрібно подумати над створенням меморіального комплексу на честь загиблих, як і в роки Другої світової, так і теперішньої війни на Сході країни. Поминальні знаки  і поховання невідомих солдатів, котре знаходиться під обеліском, варто перенести з площі, яка не повинна нагадувати цвинтар, а має бути схожою на середмістя європейського містечка. Проте це питання має бути винесено на розгляд фахівців – істориків, краєзнавців, архітекторів, а узгоджувати майбутній вигляд площі обов’язково потрібно з громадою. Думаю, що спільного рішення врешті можна дійти і площа стане улюбленим місцем для відпочинку володимирчан.

– Ще одне питання, яке багато років мусолиться і час від часу порушується тими чи іншими активістами, стосується перейменування міста. Що думаєте із цього приводу?    

– На мою думку, рано чи пізно це питання таки визріє у часі і ми приберемо закінчення «Волинський» із назви нашого міста, котре нам нав’язали з часів Російської імперії. Адже немає документів, у яких йшлося б про перейменування міста Володимир у Володимир-Волинський. Насправді для повернення історичної назви у нас є все, окрім закону про референдум без якого не можна провести волевиявлення містян щодо цього питання. Підозрюю, що доки  в країні триває війна, то закон про референдум не буде прийнятий. Зрештою, я впевнений, що за час нашої каденції місто таки стане Володимиром.

– Міському голові, як відомо, не можна суміщати свою службову діяльність із підприємницькою…

На щастя, є люди, яким я довіряю і можу повністю перекласти на їх плечі управління бізнесом. У мене взагалі колектив працівників підібраний дуже вдало. Тому з цим проблем точно не буде. Думаю,  що і зі штатом апарату міськвиконкому мені теж вдасться розібратись, адже далеко не усі там погані – є досить багато фахових спеціалістів, котрим просто потрібно донести, що працювати потрібно не на одну сім’ю, а на місто.

– Як давно ви у бізнесі і з чого починали?

– Почав займатись бізнесом з 17-ти років, коли разом із батьком їздили по селах і скуповували яблука, котрі потім здавали на консервний завод. Щоправда, довелось потім відпрацьовувати пари у технікумі, адже місяць не з’являвся на навчання (усміхається – кор.). А наступного року поїхали в Солотвино, де на той час іще працювали соляні шахти та привезли звідти цілу вантажівку солі. Це було якраз перед Великоднем, коли люди колють свиней, тож сіль розійшлась дуже добре. Придбав тоді свою першу шкірянку. Після закінчення технікуму разом із братом заробляли вантажними перевезеннями, а в 90-х роках, як і більшість володимирчан, їздив «на Польщу». Згодом відкрив приватне підприємство «Панастранс», де зараз працює три десятки людей і котре сплачує до місцевого бюджету близько мільйона гривень щорічно.

Загалом, хочу наголосити, що йду у міське самоврядування не для того, щоб покращувати свій бізнес, а для того, щоб моїм дітям і дітям усіх місцевих жителів не потрібно було їхати з рідного міста, аби заробити на кусень хліба.

– Тобто, ви хочете зробити місто таким, щоб тут було комфортно усім жителям?

– Я хочу щоб у нас країна така була, адже одне місто не може змінити ситуацію. Лише коли зміниться хоча б десяток міст, то зрушення почнуться. Мені не має різниці, котрий із кланів керуватиме державою – Ахметова чи Коломойського, адже усі вони злочинці. Хочу, щоб оця система, в якій вони себе так чудово почувають, була зруйнована. І цього можна досягати на місцях.

– Кандидати на міського голову зазвичай не лише розповідають про свої плани, які хочуть втілити у громаді, а і «ненав’язливо» перелічують усі свої хороші справи. Натомість ви скромно мовчите про ту роботу, яку робите на користь міста…

– Якось не звик публічно заявляти про те, що роблю, не виставляю також світлини і відео у своєму фейсбуці, бо нема на це ні часу, ні бажання. Мабуть, тому мало хто знає, що дорогу і невеличкий скверик біля Василівської церкви зробив власними силами, також  упродовж двох десятків років обкошую траву біля цього храму. Асфальтування частини вулиці Станіславського також профінансували разом із братом. Ці всі роботи були проведені уже давно і зовсім не перед виборами.

– Олексію, яким ви уявляєте свого виборця, котрий прийде на дільницю 25 жовтня і віддасть за вас свій голос?

Це розумна людина, яка вміє аналізувати, пам’ятає історію іще не зовсім далекого минулого та робить певні висновки. Насправді це зовсім не складно – варто лишень «відмотати» назад на 10-15 років і пригадати хто де був, що робив та на чиєму боці. Бо ж нерідко навіть ті, хто сповідував ідеали Майдану, потрапивши у владу, уже невдовзі показали свою справжню суть та небажання втілювати позитивні зміни у державі.

Розмовляла Тетяна ІЗОТОВА

 

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

один × три =