Новини

ОПИТУВАННЯ: що володимирчани хочуть змінити у місті?

Архів
23 переглядів

Якби  я мав  для цього  можливості, щоб  я зробив  у  Володимирі?  Про це  ми запитали у його жителів напередодні міських іменин.

Петрик Рудюк,

учень 5 класу НВК № 3, переможець багатьох змагань із шахів та дзюдо:

– У мене багато ідей, які я назбирав, подорожуючи із мамою й татом різними містами. Взимку ми були у  Львові. Там у природознавчому  музеї мене вразила інтерактивна виставка, на якій можна погортати віртуальну книгу, поводити пальцем по екрані і прочитати щось цікаве про той об’єкт, на якому зупинився, або навіть підняти слухавку і почути розповідь про нього. Думаю, було б дуже круто мати таку дошку в нашому музеї, адже місто стародавнє, дуже гарне і цікаве, а так буде ще цікавішим для туристів! Стіни будинків міста я б дозволив розмалювати художникам, наче картини, а десь на найвищій точці встановив би великий бінокль, що повертається в різні сторони і через нього можна розглядати усе містоА ще я обов`язково збудував би парк розваг для дітей, у якому були б ролердром, гірки для спуску, мотузкове місто, дитяче кафе і кінотеатр. Але діти мають не тільки розважатись: я б розвивав різні-різні види спорту, щоб кожен міг знайти для себе заняття, яке йому подобається.

 Наталія Шандалко, підприємиця:

– Я б хотіла щоб моє місто змінилось на краще, адже дійсно бачу перспективу у великих змінах, які майже не потребують великих грошових інвестицій. Якби мала можливість, то зробила б так, щоб підприємництво розвивалось – запрошувала б консультантів, провідних бізнесменів, професіоналів у фінансових та юридичних питаннях, котрі ділилися б своїми знаннями з місцевими підприємцями.

Створила б моральний кодекс жителя Володимира, в якому йшлося б про культуру, повагу один до одного та старання бути кращими. Запровадила б пільги для дитячих гуртків (якась підтримка фінансова чи в податках, чи оренді, чи рекламі), адже діти – наше  все!  Тому, щоб розвивати місто, треба займатись розвитком дітей. Також підвищила б  рівень коледжів на інших навчальних закладів, щоб молодь їхала до нас вчитись. Підтримала б мистецтво та історичну спадщину. Премії, реклама, обміни виставками, реставрація пам’яток, цікаві екскурсії, щоб до нас приїздили на фестивалі та з туристичною метою. І тільки тоді узялася б за дороги, стежачи за якістю виконаних робіт.

 Антоніна Солодуха, членкиня ВГО «Союз українок»:

– Якби  мала можливість щось змінити у місті, будучи, до прикладу заможною меценаткою, перш за все, побудувала б завод з переробки побутових відходів та асфальтний, щоб прискорити прокладання твердого покриття на дорогах віддалених вулиць, які досі потопають у грязюці під час дощів. І люди мали б роботу, і для міста економічна вигода. Також хотіла б реконструювати площу Героїв, зробивши гарний ландшафт зі сквером, фонтаном, лавочками та статуями казкових героїв. По центру висадила б декілька ялин, щоб не було потреби щороку до новорічних свят рубати дерева. Вважаю, що площа не повинна бути заполітизована, адже це місце загального користування, яке має об’єднувати мешканців міста, тому стели Другої світової війни та воїнів АТО разом із обеліском слід винести з центру на окрему локацію, присвячену героям, котрі у різні часи проливали кров за рідну землю. Оскільки багато мешканців міста не знають про те, що колись було у тій чи іншій давній будівлі, то на кожній з них розмістила б інформаційні таблички. І, звичайно, я б облагородила Вали городища, побудувавши на них дерев’яні вежі, а всередині зробила б музей, який став би цікавим, як для містян, так і гостей.

Юрій Лукницький, держслужбовець:

– Мої пропозиції стосуються не лише міста, а майбутньої  Володимир-Волинської громади (вітаємо в її складі Зарічанську ОТГ!). Отож: будівництво сміттєпереробного заводу, який  ще й надаватиме тепло-, електроенергію та може використовуватись як мистецький чи спортивний об’єкт (досвід Швеції, Данії, Австрії і т.д ); залучення інвестицій у розбудову сонячних та вітрових електростанцій; підтримка ОСББ, управляючих компаній, та приватних садиб  у співфінансуванні чи наданні пільгових кредитів для встановлення сонячних панелей; реконструкція системи водопостачання. Потрібен  розвиток велокультури: доріжки,  парковки, сервіси прокату велосипедів; безплатний Wifi у центральній, або хоча б історичній частині міста; автобусні зупинки із сонячними панелями з можливістю зарядки ґаджетів, з електронними меню, а також, подібно досвіду ОАЕ, встановлення “розумних пальм”  у зонах відпочинку.

Важливо подбати про безпеку на дорогах – повернути «лежачих поліцейських» біля  НВК № 3  та встановити їх в інших місцях. Облаштувати обмежувачі на тротуарах, щоб водії не заїздили на територію пішоходів, а ті не бігали через дорогу у не встановлених місцях. Місту потрібні  сучасні публічні туалети, побудова наземних чи підземних паркінгів, відмова від пластикового упакування в торгівлі. Створення туристичних інфоцентрів біля авто-, залізничного вокзалу, в історичній частині міста, розбудова дитячих і спортивних майданчиків. Варто зробити частину вулиці Князя Василька пішохідною, створити мурали, інтерактивні скульптури та музей, нові рекреаційні зони (як на Риловиці і кращі).  Слід запровадити пільгові кредити для малих та середніх фермерських господарств громади  та інвестиції в розвиток “зеленого” туризму.  І моя дуже особиста ідея – повернути місту історичну назву «Ладомир». Але не певен, що її хтось підтримає.

Микола Селецький, пенсіонер, колишній заступник міського голови:

– Якби я мав такі можливості, то дуже б хотів встановити соціальну рівність та справедливість серед людей. Вважаю, що це можливо досягти лише розвитком економіки, коли на території міста працюють різного роду підприємства, виробництва, а люди мають роботу та заробітну плату. Закономірно, що тоді у кожного жителя, кожної родини було б достойне життя. А до цього ладу все інше б приклалося.

Наталія Бучковська, мама-вихователька дитбудинку сімейного типу, директор районного будинку школяра:

– Як мама, яка багато років виховує діток з інвалідністю, мрію про створення у місті реабілітаційного центру з басейном, кімнатами ЛФК, лікувальним масажем – на зразок того, який є в Трускавці. З досвіду знаю, що постійні курси та заняття у такому закладі здатні творити дива – ставити дітей з ДЦП на ноги, давати поштовх до розвитку організму. При цьому ж центрі правильно було б організувати заняття з арт-терапії, які мають лікувальний та розвивальний вплив на дітей. А ще обладнала б там кімнати денного перебування дітей з інвалідністю, щоб догляд за ними надав би можливість батькам працювати чи реалізовувати себе у власній справі.

Тетяна Дьоміна, вчителька початкових класів:

– Залежно від того, які б у мене були повноваження і звідки б були гроші (бюджетні чи власні). Якщо з бюджету, то, безумовно, благоустрій: дороги (бо на деяких вуличках можна лиш в гумових чоботах пройти після дощу), площа (що не кажіть, а вона виглядає жахливо з порепаним асфальтом і обшарпаними будинками), очищення і благоустрій водойм (говориться багато, а скоро новооблаштований пляж з’єднається з протилежним берегом). Якщо ж особисті – велике просторе приміщення для творчих та громадських організацій, які є дійсно корисними, спонукають до розвитку. Мій  приятель Роман Томашевський давно вже озвучив схожу ідею, її в тих чи інших інтерпретаціях підтримують багато знайомих, тож такий “творчий осередок” був би одним з перших в списку пріоритетних змін саме для мене.

 

 

 

 

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up