Новини

П’ять років волноваського болю

Архів
18 переглядів

Минуло п’ять років із дня, що став чорним для Володимирщини: під Волновахою 22 травня 2014-го полягло 17 бійців 51-ої окремої механізованої бригади. Тож учора, з нагоди сумної річниці, військові, мешканці міста та його керівники зібрались на площі Героїв, поруч зі стелою з портретами загиблих земляків.
   У своїй промові міський голова Петро Саганюк висловив співчуття рідним героїв у зв’язку із цією непоправною втратою. Він наголосив, що вони залишаться в нашій історії прикладом для наступних поколінь і для нас, а також висловив сподівання, що з приходом нового президента війна завершиться і будуть повернуті усі українські території.

Керівник відділу культури Роман Віслобоков назвав поіменно кожного із полеглих, а їхнім рідним тимчасово виконуючий обов’язки військового комісара майор Роман Зарівняк вручив відзнаки президента України за участь в АТО і орден «За мужність» ІІІ ступеня – близьким героя Василя Крищука. Посмертно.

Військові капелани відслужили молебень за загиблими, відбулось покладання вінків та жалобних букетів.

Оскільки цього дня іще одна сумна дата – річниця перепоховання видатного українця Тараса Шевченка, люди хресною ходою вирушили у парк «Слов’янський»  до пам’ятника поета. Пізніше туди завітали також священики УПЦ МП. Було відслужено два окремих молебні. Єпископ української церкви Матфей, згадуючи про Шевченка, закликав бути патріотами своєї православної віри,за яку так страждав поет, і не піддаватись на оманливі заклики єдності із Москвою. «Ми через те шануємо Шевченка, бо його пророчі слова є для нас визначальними. Україна була, є і буде». Як завжди, із палкою промовою також виступив Дмитро Себій.

Світлана КОШИРЕЦЬ.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up