1 липня відзначали День села Овадне. З цієї нагоди вибрав найцікавіші факти з історії села і впорядкував їх у хронологічній послідовності, спостерігши, що значимі події тут відбувалися у роки, в яких присутня цифра «п’ять».
Уперше Овадне (Оводне) згадується у документах 1545 року. Згідно із люстрацією Володимирського замку, село було власністю пана Зайчинського і входило до Великого князівства Литовського.
У 1569-ому, за Люблінською Унією, Овадне із 45-ма димами, так тоді обліковували людські хати, відвійшло до Польщі.У 1599 році село належало володимирському судді Д. Павловичу.
У 1625-ому в Овадному зареєстровано більше 50 димів і проживає 150 чоловік.
У 1895-му, після третього поділу Польщі, село у складі Вербської волості, увійшло до Російської імперії. Уже після скасування кріпацтва, у 1865 році в Овадному було складено викупний акт, за яким його жителі перейшли у категорію «селян-власників» і їм дозволялося викупити 530 десятин землі за середньою ціною по 15, 8 карбованця.
У 1885-му на сторічну однокупольну дерев’яну Свято-Вознесенську церкву встановили ще два куполи і вона стала православною (цей храм діяв до 1956 року, поки його не віддали під склад споживспілці). П’ятдесят оваднівських дітей відвідувало церковно-парафіяльну школу у Могильному, відкриту Овадно-Могилянською парафією у 1895 році.
На початку ХХ століття у 125 оваднівських хатах проживало 477 осіб. У ці роки селяни страйкували проти поміщицьких поборів, за це були заарештовані оваднівці Герасимюк, Глущук, Левицький, Луцюк, Петрук. Люди з такими прізвищами проживають тут і досі, цікаво, чи знають про такі факти з біографій своїх предків?
У 1915 до села дійшла Перша світова війна, після відступу царської армії Овадне захопили німецькі війська. А з їх приходом у 1941-му із оваднівської залізничної станції вивозили молодь до Німеччини. 15 кілометрів колії розібрали, відступаючи, мадяри, які воювали на боці гітлерівців.
Протягом п’яти днів після другого приходу радянської влади у селі створили виконавчий комітет сільської ради. У перші повоєнні роки в Овадному, що стало райцентром, збудували будинок культури на 250 глядацьких місць, більше 25-ти житлових будинків. У 48-ому створено колгоспну артіль «Перше травня», що мала понад тисячу гектарів сільгоспугідь, тваринницьку ферму. За десять років поголів’я великої рогатої худоби тут зросло від 55-ти до 1635 голів. Коли, у 1954-му, до оваднівчан приєдналися колгосп Жовтневого та згодом село Верба, то новостворене господарство обробляло 5, 9 тисячі гектарів землі, в тім числі 3, 3 тисячі – ріллі.
У 1951 році перших випускників випустила Оваднівська середня школа. А наступного року у селі відкрили цегельню й пилораму. У 1954 році спорудили стадіон, у 1967-ому – сільська футбольна команда захищала честь району на першості Волині серед колективів ДСТ «Колос».
У селі працювали дві вечірні школи і в 1955 році звітували про ліквідацію неписьменності.
У вересні 1958-го Овадно знову стало селом, тут закрили районну газету «Шлях Леніна», що виходила протягом дванадцяти років.
Пам’ятник на братській могилі воїнам радянської армії встановили у 1965-му, майже через 20 років до цього обеліску додали стели із прізвищами 758 загиблих, 75 полеглих залишилися невідомими. Є в Овадному і пам’ятник землякам, загиблим у Другій світовій війні, у цьому списку 90 односельчан.
Із 1965 року працює лікарська амбулаторія, було й стаціонарне відділення лікарні. В Овадніському СПТУ № 21готували механізаторів, а теперішньому професійно-технічному ліцеї і фахівців інших спеціальностей, у тім числі й кухарів.
Сільський дитсадок зараз відвідують 75 дошкільнят не лише із Овадного, а й із навколишніх сіл. Харчування однієї дитини обходиться у 25 гривень.
На жаль, у 1995 році закрили бібліотеку для дітей, якою довгий час завідував В. І. Данчевський, нагороджений медаллю «За трудову відзнаку». Цього ж року зареєстрована громада храму Пресвятої Богородиці. Внутрішня висота цієї, збудованої із білої силікатної цегли церкви, – сім з половиною метрів.
Торік створена Оваднівська об’єднана територіальна громада, до якої увійшли п’ять сільських рад – Оваднівська, Красноставська, Галинівська, Білинська нашого і Гайківська сусіднього Турійського району. На початку року в ОТГ проживало майже 5,2 тисячі чоловік.
Ще кілька цікавих «п’ятірок» – віддаль від Володимира до Овадного майже 15 кілометрів, сільський ставок має площу водного плеса 25 соток, а військова частина, що розташована неподалік Овадного, займає 25 гектарів.
Та найбільше «п’ятірок» належить 500-річному дубу, що стоїть на одному із приватних обійсть. Обхват його стовбура – 7,5 метра!
Знаю, що мої земляки – люди працьовиті й завзяті, тому, сподіваюся, через наступні п’ять років наша Оваднівська ОТГ увійде до п’ятірки найкращих громад Волині.
Петро ПІДГУРЕЦЬ,
викладач агроколеджу.
