Вона прожила лише 25 років, але пройшла цікавий шлях, який вивчають до цього часу через таємниці, які після себе лишила. Віра Холодна стала першою зіркою українського німого кіно. Знялася у багатьох фільмах. Точна кількість невідома, але вважають, що їх було від 40 до 80-ти. До наших днів їх дійшло 5, а ще є фрагменти і уривки картин.
Віра народилася 5 серпня 1893 року в Полтаві, у родині вчителя словесності Василя Левченка, корінного полтавця, який працював у місцевій гімназії і належав до козацько-старшинського роду. Про її дитинство відомо небагато: одні джерела свідчать, що ще з дитинства вона “вміла бути гарною” та причаровувати людей, інші – що майбутня зірка була трохи дивною та вкрай вразливою.
Дворічною Віра разом із родиною переїхала у москву. Причиною стала смерть дідуся по материній лінії: бабуся покликала родину до себе. Там вона вступила до приватної жіночої гімназії, де викладали акторську майстерність, танці, музику, малювання. З 11 років почала відвідувати гурток молодих артистів художнього театру. Дослідники визначають двох акторок, які найбільше вплинули на творчий шлях Холодної. Це Віра Комісаржевська, грою якої захоплювалася ще з часів театрального гуртка, та Аста Нільсен, які не грали, а буквально проживали свої ролі.
Проте на той момент мрій про акторство у Віри не було – вона хотіла стати балериною, її прийняли до балетного училища Великого театру. Але бабуся, жінка вкрай суворих правил, вважала, що балет є неприйнятною справою для шляхетної панянки, і батьки повернули Віру до гімназії. У 1905 році, коли матір Віри очікувала на появу третьої доньки, батько застудився й помер від крупозного запалення легень. Сім’я і до того не могла похвалитися розкішним стилем життя, а тут опинилася у вкрай скрутному становищі.
Після гімназії під вінець
У 1910 році, на випускному балу з нагоди закінчення гімназії, сімнадцятирічна Віра познайомилася з випускником юридичного факультету університету Володимиром Холодним. Майже одразу після знайомства побралися, хоча їхні родини засуджували ранній шлюб.
Сім’я Холодних жила скромно, але це не заважало Вірі та Володимиру періодично з’являтися у світі світської богеми, де популярності набирала нова розвага – кінематограф. Проте вечірки та культурні посиденьки обірвала Перша світова. Володимир пішов на фронт, а Віра залишилася відповідальною за двох дочок, стару матір та молодших сестер.
Щоб їх прогодувати, Віра й зважилася пройти кінопроби у режисера Володимира Гардіна.
На вершині слави
Гардін зняв Віру в маленькій ролі італійки-годувальниці в картині «Анна Кареніна», яка вважалася одним із кращих зразків того часу. Але режисер не зарахував її до трупи.
Переживши цей удар по самолюбству, Віра закрила для себе тему акторської кар’єри. Однак на неї в одному з епізодів звернув увагу співвласник кіноательє Пауль Ернст Тіман. І дав мадам Холодній рекомендаційного листа до Євгена Бауера, режисера-художника з фірми-конкурента. «Я знайшов скарб», – оголосив Бауер після зустрічі з Вірою. Й одразу взявся до зйомок фільму з нею у головній ролі.
У картину «Пісня торжествуючого кохання» Віра вписалася ідеально. Продюсер і власник кіноательє Олександр Ханжонков ще до монтажу уклав з 22-річною акторкою контракт на три роки. І не прогадав: прем’єра «Пісні…», що відбулася в серпні 1915 року, стала сенсацією, і Віра, як то кажуть, прокинулась знаменитою.
Після фільмів “Пісня переможної любові” та “Полум’яне небо” публіка остаточно закохалася у Холодну, а її ім’я стало синонімом успішного прокату. Спеціально для неї писали сценарії, за рік акторка знімалася у 13 фільмах – приблизно кожні три тижні виходила нова стрічка з її участю.
Фільми з українською акторкою набували популярності в Європі, Америці, Туреччині та Японії. Холодну запрошували зніматися в Голлівуді й Берліні (тогочасних центрах світової кіноіндустрії), але вона відмовлялася. Її середній гонорар за фільм становив 25 тисяч рублів (приблизно стільки актор/к/и заробляли за рік), зірка отримувала величезну кількість листів від прихильників. Кожен наступний її фільм ставав популярнішим за попередній, а у Харкові глядачі і глядачки навіть виламали двері до кінотеатру “Ампір”, щоб побачити Холодну на екрані. Словом, Віра була на піку слави.
Але вона без вагань покинула усе, коли влітку 1915 року отримала звістку, що чоловіка важко поранено під Варшавою, помчала до шпиталю. Додому вони повернулись разом, а Володимира нагородили Золотою зброєю.
«Ваші пальці пахнуть ладаном»
Для жіночої аудиторії Холодна стала взірцем для наслідування стилю. Жінки намагалися копіювати її одяг, зачіску і капелюшки, які часом були неочікуваними і вигадливими.
Серед шанувальників Віри був поет і артист Олександр Вертинський, який присвячував їй свої тексти. А його пісня “Ваші пальці пахнуть ладаном” згодом стала гімном передчасної смерті “королеви екрану”.
А тим часом популярність фільмів з Вірою Холодною не вщухала навіть у розпал громадянської війни в росії. Число діячів і діячок культури, які втікали в Україну, збільшувалася. Для багатьох це було повернення на батьківщину. Віра приїхала сюди у складі експедиції кінопідприємця і харків’янина Дмитра Харитонова, який дістав дозвіл на кіновиробництво в Одесі.
Холодна зіграла у кількох фільмах, виступала з естрадними номерами. Та вже 16 лютого 1919 року, після короткої хвороби, померла у неповних 26 років.
8 лютого артистка виступала на благодійному концерті в одеському театрі на підтримку фонду союзу театральних художників. День був дуже холодним – глядачі і глядачки сиділи закутані в шуби, а артист/к/и виходили на сцену у легкому одязі. Після концерту Віра захворіла на іспанку, різновид грипу, що в ті часи вважався дуже небезпечним. Вісім днів вона була прикута до ліжка, увесь цей час одесит/к/и збиралися під вікнами будинку Папудова, сподіваючись на її одужання. Проте, на жаль, цього не сталося.
Акторка дуже рано пішла з життя, а її зірка горить і досі. Як і досі бродять, немов тіні минулого, легенди про причину її смерті.
Ангеліна АНДРІЙЧУК
