Новини

Під чотирма ясенами в лісі

Громади, Новини, Устилузька
912 переглядів

 Минають десятиліття, століття, а відлуння минулих війн ще й досі вигулькують поодинокими могилами в лісах. Про «Забуте «царське» кладовище між Лісками та Писаревою Волею» газета вже писала. Але інколи так буває, що не хочеш тему розвивати, але життя наштовхує знову на неї. На жаль, чергову братську могилу ми відшукали у лісі між Новинами та Коритницею.

Уродженець тих країв Олександр Ольховський пригадує, що коли років сорок тому рейсовий автобус проїжджав Микитичі, то за роздоріжжям, що веде до Коритниці та Ішівського лісництва, серед поля виднілась обгороджена штахетником могила із хрестом, а по кутах росли чотири ясени. Проїжджаючи повз те місце, старші жінки, в тому числі бабуся Олександра, хрестились, але не пояснювали чому.

Цієї могили тепер з дороги не видно, адже все, що було раніше полем, засаджено соснами, які за десятиліття стали лісовою стіною, котра заховала місце вічного спочинку.

І от нещодавно, як були у Новинах, вирішили дістатись до цієї могили. Ліс навколо неї кілька десятків років тому садив Микола Здебський, про якого ми писали у статті «Спаржева столиця Волині – Новини». Каже, що спеціально  висадив дерева рядками, залишивши між ними широку дорогу, аби кожен, хто хоче схилити голову у молитві, зміг сюди дістатися. Пан Микола навіть намалював нам імпровізовану карту, як проїхати до могили.

І от ми вже на місці… Олександр Ольховський відразу ж каже, що замість штахетника тут тепер жердяна огорожа, по кутах якої так і ростуть вже доволі міцні ясени. Хрест від старості зогнив та повалився, хтось його акуратно поклав на горбочок вічного спочинку. Таблички також почорніли від старості і розібрати на них будь-що неможливо.

Все ж вдалося з’ясувати, хто знайшов спочинок під чотирма ясенами.

– У жнива 1943 року поляки зі сторони Стенжарич напали на Микитичі. Стали грабувати господарства, вивозити майно, начиння та реманент. Селяни змушені ховатись по лісах, у схронах та в полях, де ще не зібрали збіжжя. Спереду у поляків їхала танкетка з озброєними чоловіками, а позаду – підводи, щоб вантажити награбоване. Там, де зараз поворот до Ішівського лісництва, під лісом стояло декілька хат, у яких проживали місцеві. Господарі в той час якраз жнивували і побачивши, що поляки грабують сусідів-микитичівців, поховалися у жито та кущі неподалік. Обоз поляків під’їхав до їхніх обійсть. Багато не награбувавши, підпалили хати і рушили назад до Микитич. Люди, побачивши, що горять їхні будівлі, повиходили зі схованок і стали гасити пожежу, аби врятувати хоча б якесь майно. Поляки це помітили і швидко повернулись. Дехто їх побачив та втік, а декому не вдалося. Розлючені бандити тоді закатували: Тимофія Германовича, 1883 р.н., його дружину Параску, 1888 р.н., сестру Параски – Антоніну Семенюк, 1893 р.н., сина Антоніни – Віктора Семенюка, 1926 р.н.

У цій могилі вони так і знайшли свій вічний спочинок. За нею доглядали родичі убитих, – розповідає Олександр Ольховський.

У ці дні Великого посту, коли йдемо прибирати на кладовища, згадаймо в молитві тих, хто давно знайшов свій спочинок в лісах Волині ще в роки Другої світової, і усіх тих чиїх імен ще не знаємо, до чиїх могил ще не кладемо квіти, усіх тих, хто загинув від рук російських вбивць.

Ярослава КОЛОСКОВА

Коментарі
Теги: Братська могила, Кооритниця, Ноини
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up