Із першим заступником міського голови і депутатом Волинської обласної ради Ярославом Матвійчуком ми зустрілися, щоб поговорити про комунальне життя громади, допомогу військовим та ситуацію із закладами медицини й освіти, які перебувають в обласному підпорядкуванні. Зокрема, аби висвітлити ті аспекти, які викликали найбільше запитань – а подекуди, і критики – серед наших читачів. Перед початком розмови Ярослав Матвійчук заклопотано вирішував організаційні моменти, готуючи передачу для військових. Тож саме з допомоги захисникам ми почали нашу розмову.
– Ми постійно цікавимося потребами військових формувань, які дислокуються у місті. Докладаю до цього зусиль як представник міської ради та депутат обласної. Стабільно співпрацюємо із командирами частин і реагуємо на їхні прохання. Вдалося добитися виділення 400 тисяч гривень з бюджету області на потреби 39-го ЗРП для закупівлі запчастин та обладнання. Комбриг 14-ї ОМБр Олександр Охріменко озвучив потребу у ремонті тягачів, які возять танки. На це вдалося залучити 1,6 мільйона гривень з обласного бюджету.
На місцевому рівні за 2022 рік ми вклали з бюджету громади 88 мільйонів гривень у військові формування, які постійно дислокуються у Володимирі та області. Це ремонти казарм та техніки, закупівля специфічного обладнання, пошиття форми та багато інших напрямків, як командири визначили як пріоритетні.
Також є ряд військових, з якими ми комунікуємо багато років, з часу АТО/ООС, і як і тоді, так і тепер підтримуємо їх та їхніх побратимів, дослухаємося до озвучених ними потреб і намагаємося купувати й передавати те, що буде їм найбільш потрібним та корисним. Як і все місто та вся країна допомагаємо захисникам на передовій.
Підтримуємо і місцевих волонтерів, які звертаються за допомогою. От днями на прийомі були волонтери з Дігтева, які роблять окопні свічки. Ми долучилися до їхньої доброї справи, закупляємо парафін. Вдячний бізнесу, зокрема, Володимир-Волинській птахофабриці, яка волонтерам, котрі виготовляють консерви для військових, передає свою продукцію.
– На Новий рік місто було зі світлом і теплом – за це можемо подякувати енергетикам. А як працюють тепловики під час відключень? Чи вистачає генераторів? Куди були спрямовані закуплені за кошти бюджету і ті, які передавали благодійники?
– Для водоканалу ми закупили два потужних генератори на 40 кВт і 110 кВт, які дають можливість здійснювати централізоване постачання. Ясна річ, вони працюють по годинах. Ми прораховували, проводили навчання і, коли місто практично повністю залишилося без електрики, двічі постачали воду на генераторах. До речі, першими в області випробували такий досвід. Подавши питну воду, генератори переїхали і відкачали стоки. Технологічно це доволі складний процес, до якого були долучені і наші надзвичайники.
Усе вдалося, але водночас ми побачили і проблему: у такому режимі реально подавати воду до третього, максимум – четвертого поверху. А як бути жителям дев’ятиповерхівок? Для них в підвалах багатоповерхових будинків вирішили зробити крани з водою, щоб люди з горішніх поверхів могли там її набирати.
Специфікою Володимира є те, що наша система теплопостачання децентралізована – є 18 котелень «Володимиртепло» та ряд відомчих – у музичній школі, агротехнічному коледжі тощо. Без генераторів котельні фактично вимикаються, бо не працюють насоси, електрообладнання. Коли відбувалися планові відключення в області, енергетики намагалися об’єкти критичної інфраструктури не зачіпати, але у нас вони фактично по всьому місту. Тому якщо водоканал планово не виключається, хоча й має резервні джерела живлення на випадок аварійних відключень, то котельні періодично знеструмлюються. Як ми побачили, буквально за декілька годин в будинках мешканців стає холодно, тож є потреба підключати генератори, щоб котельні працювали.
Для тепловиків закуплено 11 генераторів різної потужності за кошти міського бюджету. Окрім цього, мій литовський товариш Йонас Офман з організації «BlueYellow», яка багато допомагає Україні, передав генератор потужністю 88 кВт на теплопостачальне підприємство. Ще два генератори подарувало місто-партнер Расейняй: один із них працює у дитсадочку, другий також переданий тепловикам. Загалом у тепловиків є 14 власних генераторів, також за потреби залучаються генератори водоканалу та надзвичайників, які наразі не затребувані на самих підприємствах. Таким чином усі котельні забезпечені альтернативними джерелами живлення.
– Нещодавно була інформація про те, що генератори надійшли і з Цвікау?
– Так, це десять генераторів невеликої потужності, від 1 до 5 кВт. Вони можуть бути використані для підзарядки гаджетів, мінімального освітлення, тобто десь там, де не потрібно потужного навантаження. Найімовірніше, ми розподілимо їх на освітні заклади.
– З допомогою генераторів вдалося розв’язати усі проблеми, які виникають при відключеннях світла?
– Цьому посприяла радше раціональність комунальних служб, зокрема енергетиків. Задля економії пального вони побудували ряд ліній, які дають можливість одним генератором обслуговувати дві котельні. Плюс до ряду котелень доєднали підвищувальні станції, які використовуються для подачі води у багатоповерхівки. Бо в нас був випадок на Ковельській, коли в людей при відключення світла в режимі «4 на 4» підвищувальна станція, розташована на іншій лінії, вмикалася за іншим розкладом. І виходило так, що коли нема світла, є вода, а коли воно вмикається, вода зникає. Люди не могли елементарно пральні машинки запустити. Тому побудували лінії від котелень з генераторами до всіх підвищувальних станцій. Тепер коли світло виключається на підвищувальній станції виключається, вмикається генератор, тому вода у людей є.
– Водночас робота генераторів вимагає великої кількості палива. Чи рахували, скільки вони «з’їдають»?
– У різні період по-різному, але навіть при відключенні у режимі «4 на 4» витрачається до тонни дизеля на добу. Це при тому, що деякі котельні у нас на одній лінії, наприклад, із військовими частинами, і їх при плановому відключенні не відключають. Якщо станеться повний блекаут, то витрати пального можуть сягнути трьох тонн на добу. Сподіваємося, що найгірші періоди ми прожили і до такого не дійде. Але про всяк випадок ми зробили запас палива, на що виділили кошти з резервного фонду бюджету.
– Зима цього року ніби й прийшла вчасно, і комунальне підприємство до неї наче й було готове, а містяни все одно залишилися незадоволеними тим, як прибирали й посипали сніг. Чому так сталося?
– За короткий час випали аномально великі опади снігу, комунальники працювали майже цілодобово. Залучили вісім одиниць власної та найняту техніку Ковельського ШБУ, яке обслуговує дороги державного значення і неодноразово проходила Ковельську, Луцьку, Устилузьку, два бобкати, які постійно працювали на вивезенні снігу, грейдери та іншу техніку наших бізнесменів, зокрема господарств Валерія Діброви, Євгена Шелепіни. На зміну мобілізованій посипальній машині закупляємо іншу, окрім цього, в рамках проекту «ГОВЕРЛА» отримуємо трактор «JCB» з відвалом. Тобто ще дві одиниці поповнять наш парк і можна буде працювати значно ефективніше. У пікові періоди було залучено до 18 одиниць техніки в добу. В наявності є всі посипальні матеріали – і сіль, і піщано-сольова суміш. Але, звісно, моментально прибрати сніг неможливо, особливо якщо він продовжує падати.
У цьому році вперше пішли в двори. Була найнята комунальна техніка, яка прибирала прибудинкові території. Вторік нас критикували за відсутність розчищення снігу в дворах, і ми людей почули.
Але, повторюся, в один момент очистити все місто неможливо. Можна, звичайно на цьому маніпулювати, особливо коли зранку йде льодяний дощ, і казати, що комунальники, які працювали цілу ніч, нічого не роблять, але треба було вночі виїхати і подивитися, чим вони займаються. Я бачив, як вони працювали, навіть знімав відео, щоб показати мешканцям, що комунальники не сплять.
– На площі Героїв визначилися з переможними концепціями, і хоч, очевидно, поки триває війна, капремонтом ніхто займатися не буде, але, здається, велися певні роботи по комунальних мережах і зрушило з мертвої точки питання обеліска?
– Щодо обеліска питання розглянули в області, готуються документи в Мінкульт. До цього процесу підходять з розумінням, що історію з меморіалами, пам’ятниками радянської доби треба завершувати. Іде війна, відчуваємо настрої мешканців і розуміємо, що треба поставити крапку.
Загалом ж ремонт площі складається з двох частин – крім тієї красивої «обгортки», зовнішньої частини, для якої ми обирали концепцію, є підземна із досить складними комунікаціями, побудованими 50-60 років тому. Деякі з них в аварійному стані. Фактично вся каналізація з вулиці Ковельської збігається в колектор, який проходить під площею і пролягає суттєвій глибині, місцями до 6,5-7 м. Попередньо ми проводили дослідження і виявили ділянку, яка потребує заміни. Ясна річ, розкопати на глибину 6 метрів було б важко, тому вирішили зробити санацію колектора. Для цього потрібно провести повне очищення ділянки, а тоді з допомогою сучасних технологій вставити трубу, яка не зменшить загальний діаметр колектора, але зміцнить його. Містяни спостерігали, що на площі прокладали труби – це для того, щоб не перекривати ділянку для очищення, оскільки це призвело б до зупинки роботи міської каналізації на тиждень-два, відтак проклали тимчасову паралельну мережу.
Планували закінчити до Нового року, але підрядники не встигли, бо робота складна, потрібно відкачувати і стоки, і ливневі води. Тому повернуться після свят з потужнішим насосом, завершать очищення і проведуть санацію. Після цього з каналізацією питання буде вирішено. Також під площею пролягає аварійний водогін, який потребує заміни, спробуємо, якщо буде можливість, замінити його і в цьому році. Коли всі мережі будуть полагоджені, можна буде братися за виконання зовнішніх робіт.
– У міській громаді досить продуктивно відбувся процес дерусифікації та декомунізації – більше 40 вулиць позбулися імен, пов’язаних із росією та комуністичним минулим. Залишилася одна незавершена справа – вулиця Стемковсього у Заріччі. Як голова робочої групи з перейменування, поділіться своєю позицією щодо неї і прогнозами, чи буде вона перейменована?
– Питання це однозначно у цьому році треба остаточно вирішити. Чи буде вулиця перейменована, вирішуватиме міська рада. Рішення непросте у тому сенсі, що на громадських слуханнях не було жодної людини, яка б підтримала перейменування, та й в онлайн-голосуванні були противники цього. Але робоча група підтримала перейменування, і я як її голова також голосував за те, аби рішення про перейменування винесли на сесію.
– Як депутат облради ви тримаєте на оці ситуацію з закладами обласного підпорядкування, які діють у місті. Чи достатньо коштів на їхню діяльність заклали у бюджеті області?
– Бюджет досить складний, тому доведеться і далі відстоювати наші заклади освіти та станцію переливання крові. Буквально минулого тижня говорили про станцію переливання крові з керівником обласного управління охорони здоров’я та його колегами. Вони запевняють, що ця медустанова працюватиме, але є питання щодо її приміщень. За інформацією керівництва станції переливання крові, для її функціонування потрібно до тисячі квадратних метрів, а загальна площа приміщень – три тисячі квадратнх метрів. Відрізати від «зайвої» площі комунікації, опалення, щоб вона нищилася, недобрий варіант, треба приймати якісь рішення. Щодо цього у нас з обласним керівництвом нема остаточної згоди: вони пропонують зайву площу продати чи здавати в оренду, ми пропонуємо передати місту у комунальну власність, щоб ввести приміщення у мережу медичних установ і спрямувати на розвиток медицини. А станція працюватиме в тому режимі, в якому є. Крім того, проговорювали роботу «швидкої», оскільки це теж установа обласного підпорядкування.
Стосовно закладів освіти, вторік вдалося залучити з обласного бюджету кошти на ремонти укриттів. Були певні проблеми з фінансуванням зарплат технічним працівникам. Два гуртожитки обласних закладів використовуються для проживання ВПО. І якщо студенти сплачували за проживання певну суму, з якої покривалася оплата праці технічного персоналу, то ВПО ми приймаємо безплатно, а кошти на зарплату треба десь брати. Але зараз усе з обласного бюджету закрили, люди з зарплатами, все нормально.
На обласному рівні була нарада з міністром освіти, я порушив тему будівництва укриття в гімназії. Міністр повідомив, що в держбюджеті 2023 року закладена субвенція на будівництво укриттів, будемо пробувати її отримати.
У решті закладів основні видатки, такі як зарплата, закриті, але є моменти. У «Центру освіти» планувалося створення спортивного інтернату за президентською програмою, але ясно, що поки триває війна, кошти виділятися не будуть. Втім, питання не відкладене, йде дискусія, як сформувати структуру закладу, скільки приміщень потрібно на спортивний ліцей, скільки на профільний.
– Планувати рік в умовах війни складно. Але, можливо, є речі, про які в принципі ми можемо говорити як про ті, які, найімовірніше, буде втілено?
– Найперше – якщо дозволять фінансування таких видатків, продовжимо будувати дороги, тротуари. Продовжимо виконувати аварійні ремонтимереж у багатоповерхівках. У попередньому році ми відремонтували декілька ліфтів за програмою «10/90», де 10 відсотків – кошти мешканців, а 90 – фінансування з місцевого бюджету. Зараз є постанова, що можна ремонтувати ліфти, і треба це робити, бо вони старенькі, зношені, у багатьох підходить до завершення термін експлуатації.
Однозначно маємо підтримувати медицину – це і будівництво приймального відділення, яке розпочалося наприкінці року, і реабілітаційний центр для військових, який є пріоритетом. Також продовжувати роботи, що стосуються енергетичної безпеки. Влітку ми готувалися до того, що взимку будуть проблеми з опаленням, тому переводили деякі котельні на тверде паливо. Ця проблема ніде не поділася – варто глянути на практику європейських країн, які намагаються позбутися залежності від ситуації в світі й використовувати інші джерела, місцеві. На Волині це дерево, щепа, тому треба продовжувати переходити на тверде паливо.
І далі плануємо розвивати соціальний напрямок, допомагати людям, бо зараз багатьом особливо тяжко. Також заклали кошти у бюджеті на заходи, які будуть спрямовані на поліпшення організації життєдіяльності громади – це встановлення системи автоматичного керування вуличним освітленням, заміни сміттєвих баків на сучасні закриті євроконтейнери – хочемо зробити це бодай частково.
І продовжуємо роботу з Генпланом, оскільки це основний документ для розвитку міста, хочеться, щоб він нарешті був затверджений. Він уже пройшов свою перевірку в області. У ньому, зокрема, передбачено, де будуть «червоні лінії» по об’їзних дорогах, також треба визначитися із місцем під майбутній цвинтар і внести його в план. Звісно, братися за такі масштабні і дороговартісні проекти, як будівництво об’їзних, наприклад, поки триває війна ніхто не буде. Але маємо хоча б передбачити. Бо, попри все, ми повинні думати про те, як розвиватиметься наше місто і вся громада.
– Яким був минулий рік для вас особисто і вашої родини?
– Попри всі складнощі і виклики війни, ми трималися вкупі, підтримували одне одного і весь час були вдома – в Україні, у рідному Володимирі. 2022-й подарував мені велике щастя – я вдруге став татом, у нас із дружиною народилася донечка Софійка. Кажуть, що дівчатка народжуються до перемоги – щиро в це вірю і сердечно бажаю перемоги нашій Україні.
Розмовляла Віталіна МАКАРИК.
