– Коли попадаєш у ціль, враження ніби збірна України забила гол, всі кричать, як дикі, – сміється пілот FPV-дронів з позивним «Рер».
Нині він один з майстрів найсучаснішого підрозділу 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого – батальйону безпілотних систем «Сапсан». Хоча «Рер», ніби вчора, пам’ятає день, коли переживав чи попаде в свою Князівську бригаду.
– Це був розподіл випускників навчальних курсів для операторів БПЛА. Я сам з Волині, тому дуже хотів потрапити до своєї 14-ї бригади. На щастя, все склалося якнайкраще.
Серед князівських побратимів «Рер» зрозумів, що якісна командна робота – головна запорука кращого результату:
– Поки «пташки» прикривають передній край, дронщики можуть не хвилюватися, що зненацька підберуться ворожі групи – знаємо, що попереду надійні побратими. Тож нашу взаємодію можна описати так: «Ми працюємо на піхоту, а піхота працює на нас».
Поруч з «Рером» стоїть напарник по бойовому екіпажу та за сумісництвом справжній друг – Микола. Хлопці мають схожий бойовий шлях – обидва з Волині, обидва починали піхотинцями, обидва згодом потрапили на курси підготовки операторів БПЛА. Власне, тут і почалася історія бойової дружби.
Микола пригадує:
– Виявляється ми були піхотинцями однієї бригади, але ніколи не пересікалися. Вперше мимохідь побачив «Рера» на курсах з підготовки операторів БПЛА. Коли повернулися в бригаду, він сам знайшов мене – підійшов зі словами «Привіт! Ти що мене не пам’ятаєш? Вчилися ж разом!»
У спілкуванні проглядається різний темперамент хлопців. «Рер» – жвавий та веселий, Микола – спокійний та розсудливий. Але також мають багато спільного, зокрема, бійцівський дух, доброзичливість і, звісно, вміння товаришувати. Після багатьох спільних випробувань, один про одного впевнено кажуть: з ним хоч у вогонь, хоч у воду.
Згуртованість і побратимство неабияк допомагають князівським FPV-майстрам у бойовій роботі. В екіпажі «Рера» та Миколи вже давно не ведуть рахунок знищеним ворожим штурмовикам, їхнім бліндажам, техніці, засобам зв’язку тощо.
Та все ж головні моменти радості друзів пов’язані не лише з бойовими успіхами. Справжнє щастя для хлопців – бачити свої родини, вже традиційно – щодня, по відеозв’язку.
Зокрема, у «Рера» дружина та двоє малих синів. Каже, обидва вдалися в нього – активні, бігають, «розносять» хату. З такою ж енергією вони біжать до телефона, коли лунає довгоочікуваний дзвінок батька. Рутинні приємності Миколи схожі, він одружений і має малого сина.
Отож на питання «Що допомагає триматися у найважчі моменти?» у хлопців одна відповідь:
– Підтримка рідних та усвідомлення, що кожна ціль, яку ми знищили, наближає нас до перемоги.
Публікацію підготовлено відділенням комунікацій 14- ї ОМБр ім. князя Романа Великого.
