З понад сотні слухачів Університету вільного часу, що працює у Нововолинську майже двадцять вимушено переміщених осіб, яких проклята війна майже три роки тому змусила залишити рідний дім. Їх тут зустріли приязно, оточили увагою і турботою, їх щоразу запрошують га різні заходи, які проходять у місті.
Одним з них стала і мандрівка Прибужжям, у яку вирушили студенти Університету вільного часу, який уже рік, у значній мірі завдяки старанням його керівниці, а заодно і заступниці директора з виховної роботи Нововолинського електромеханічного коледжу Лариси Жили, організовує чимало цікавих заходів.
Нещодавно одним з них став візит у музей відомого на теренах колишнього Іваничівського району краєзнавця Миколи Корзонюка, що функціонує багато літ при Бужанківському ліцеї, котрий носить його ім’я. Директорка цього навчального закладу Світлана Василюк, яка провела екскурсію, про цього непересічного чоловіка, якого односельці називали сільським академіком, знає не тільки з розповідей, а й з особистого спілкування. Микола Матвійович багато літ віддав педагогічній справі, викладаючи українську та німецьку мови. До речі, останньою володів досконало. Тривалий час він очолював колектив тоді ще Бужанківської середньої школи, а Світлана працювала тут піонервожатою. Невтомний дослідник минувшини краю багато років їздив велосипедом ближніми і дальніми селами Прибужжя та записував з вуст старожилів на старенький магнітофон, який, як і друкарська машинка, тепер є експонатами, говірки бужан та пісні.
Зазнавав Микола Корзонюк утисків з боку тодішньої влади, яка запідозріла залюбленого у рідний край чоловіка у надмірному націоналізмі. Та до останніх днів життя все таки не втратив віри у людей та незалежність матінки-України.
Із самодіяльним композитором з Нововолинська Олександром Каліщуком, познайомившись, міцно потоваришували. Олександр Пилипович, слухаючи спів жінок, відтворював музику у нотах. До речі, великий внесок у донесення автентичних пісень до сучасників робила й робить його колишня учениця, а нині вчителька Поромівського ліцею Світлана Калюга. Володіючи прекрасним голосом, що дістався їй від світлої пам’яті батька Анатолія Красюна, вона з перших днів педагогічної діяльності створила фольклорний колектив «Веретенце». Змінюються покоління його учасників, але «Веретенце» з року в рік радує співом на багатьох всеукраїнських, обласних та районних фестивалях.
Після особистого знайомства Світлани Василюк із головним диригентом та художнім керівником Волинського народного хору, заслуженим діячем мистецтв України Олександром Стадником, у репертуар цього колективу додалась записана Миколою Корзонюком пісня «Вечір, вечір, вечорок».
Пізніше, коли вже ділилися враженнями, спільно прийшли до думки: Микола Корзонюк, який понад усе любив рідний край, зумів зберегти його минуле та передав дорогоцінну спадщину – рукописний тритомник «Волинське Надбужжя», матеріали до якого збирав по крихті, ще мало поцінований. А він зробив ще й значний внесок у розвиток української топоніміки, адже впродовж багатьох років досліджував походження назв населених пунктів Волині та географічних об’єктів Надбужжя. Зібраний матеріал вмістив у «Каталозі мікрооб’єктів Волинського Надбужжя», куди ввійшло понад 800 географічних назв, важливих пам’яток історії краю.
Завдяки турботі та ініціативи депутата районної ради, уродженця Бужанки, колишнього учня, а пізніше товариша та однодумця Ярослава Гиця, уже готується до видання однією книгою рукопис тритомника Миколи Корзонюка «Волинське Надбужжя» із фольклорно-етнографічними матеріалами. Вона матиме понад 800 сторінок. Частину коштів на видання сплатила родина Корзонюків з грошей, які ще за життя він зібрав саме для цього. Вагомий внесок зробили і депутати Поромівської сільради, до складу якої входить село Бужанка, виділивши на книгу сто тисяч гривень. За словами голови громади Олега Савчука, ця сума з часом буде збільшена.
Ще одне чудове місце у цій громаді – 11-метрова гойдалка на пагорбі у мальовничому куточку села Петрове, де побували після екскурсії у музеї.
–
За віком я вже пенсіонерка, – ділилася враженнями Валентина Мірошниченко, котра після початку повномасштабної війни приїхали у Нововолинськ із Соледара на Донеччині. – Торік вступила до Університету вільного часу. За цей невеликий період ми тут стали дружною сім’єю. Ніколи не забуду першу екскурсію у яблуневий сад Юрія Єлеви, де вчилися виготовленню букета із польових квітів та колосків до Яблучного Спаса, смакували соковитими плодами. А скільки емоцій викликала поїздка у Ковель, де найвищий в Україні пам’ятник Тарасу Шевченку. Відвідали і музей-садибу Лесі Українки у Колодяжному. Чимало вражень викликала мандрівка у Жовкву, що на Львівщині. Відразу пригадала, що тут народжувався український фільм «Кава з кардамоном», де у головних ролях знялися польський актор Павло Делонг та українська акторка Олена Лавренюк. Не менш цікавою виявилася і мандрівка Прибужжям.
Сповнені враженнями, з величезними букетами польових квітів поверталися ми з чергової поїздки і вже мріяли про майбутню, котра неодмінно буде.
Валентина ПЕТРОЩУК
На фото: слухачі Університету вільного часу з Нововолинська під час екскурсії у музей Миколи Корзонюка та відпочинку біля гойдалки, що у Поромівській громаді.
